Історія нашої організації

Коли потрібна допомога бездомному, зазвичай, люди шукають організацію, яка може допомогти.

В 2015 році ми товаришували із робітником із “Стефанії” Денисом Івановичем (“Стефанія” – благодійна їдальня для бездомних, яка вже нажаль не працює).

Одного разу Денис Іванович запропонував нам поволонтерити – знайти житло для одного бездомного старенького.

Прямо в під’їзді троєщинської багатоповерхівки вже 8 місяців жив колишній житель цього будинку – літній чоловік, який залишився без житла.

Ми приїхали, поспілкувалися з ним і зясувале наступне.

Його звали Михайло Леонтійович. В середині 90-х, після того, як розвалився СРСР, він виїхав до Ізраїлю, але там йому, з його двома вищими освітами, запропонували некваліфіковану, низькооплачувану роботу і він не захотів там залишатися.

допомога бездомним

Повернувся до Києва, але паспорт не отримав. Так і жив без паспорта – неофіційно працював та жив в незаконному шлюбі більше двадцяти років.

Дітей у них не було і коли дружина померла, його просто виставили з квартири на вулицю. У 70 з гаком років – куди йти без документів, не маючи родичів?
Мешканці будинку, де він прожив більше 20 років, дозволили йому жити в під’їзді.

Ніхто йому не міг допомогти в його біді – ні поліція, ні соцслужби, ні синагога, яку він регулярно відвідував…

Всі розводили руками і казали: що ми можемо зробити, у людини немає документів, йому неможливо оформити ніяку державну допомогу …

допомога бездомним

Стали ми тоді ходити разом з ним в синагогу і робити «дірку в голові» його рабина. В кінці-кінців, рабин звернувся в центральну синагогу і вже рабин центральної синагоги знайшов людину (колишнього військового лікаря), який погодився надати допомогу бездомному старому.допомога бездомному

Він зняв для нього ліжко-місце в хостелі, годував його, лікував (у Михайла Леонтійовича на той час вже почали гнити ноги через діабету), найняв юриста, який зайнявся відновленням його документів.

Коли ми намагалися йому допомогти, у нас начебто очі відкрилися – ми побачили, що старі хворі бездомні люди нікому в нашій державі не потрібні !!!

Крім цього, поки ми шукали як йому допомогти, зрозуміли, що організацій, які можуть надати допомогу бездомному в його відновленні в суспільстві – дуже мало.

Перед цим стався ще один прикрий випадок…

В лікарні на Червоному Хуторі ми познайомились із Олександром М.

Одинокий літній чоловік 60 з чимось років, жив із сестрою. Мав на одному оці катаракту, з’явилася і на іншому. Став тотально сліпим.

Коли сестра дізналася, що з ним таке сталося, вона відмовилася пускати його додому. Тим часом Олександр перебував в лікарні, очікуючи поки лікарі не призначать йому лікування.бездомний

Одного разу ми не побачили Олександра на тому місці, де він лежав… Запитали у санітарки де він, вона сказала, що його виписали! Куди виписали? Коли? Та відповіла, що вчора його посадили на каталку та вивезли на вулицю… Куди саме не знає, бо не її зміна була, їй це переказали з попередньої зміни…

Коли ми це почули у нас всередині наче все перевернулося… представили себе на місці Олександра – ніколи не були бездомним, не жили на вулиці – і тут вас просто викидають на вулицю… ще й сліпого!!!

Куди йти? Де брати їсти? Як банально сходити в туалет?

Коли це сталося, у нас наче струс мозку вийшов(((

Ще через два тижні ми зустріли Олександра в тій же самій лікарні, але вже на іншому поверсі, в іншому відділенні. Він нам розповів наступне.

Спочатку його посадили в каталку, потім відвезли до якоїсь церкви, висадили там і сказали – тут є притулок, будеш тут жити. Ну він стояв собі, стояв, поки не почув якійсь голоси. Пішов на них та зіткнувся із священиком, який розмовляв з якоюсь жінкою. Коли його спитали, що він тут робить, він відповів, що буде у них жити. У тих, мабуть, очі на лоба повилазили, бо ніякого притулку в тій церкві не було.

Лікарі просто викинули сліпу людину на вулицю, наче якійсь непотріб!!!

Той священик відвів назад в лікарню Олександра.

Що було далі?

допомога бездомним в УкраїніНебайдужі люди зібрали гроші на операцію одного ока Олександру і він став бачити!!!

Зараз працює двірником, сестра пустила його додому…він знов став повноцінним громадянином своєї держави.

Стало зрозуміло, що якщо навіть ті, хто покликані рятувати людей так до них ставляться, потрібно негайно щось робити…

Одна добра дівчина запропонувала зробити на фейсбуці окрему сторінку, де будуть висвітлюватись потреби окремих нужденних людей.

Так і зробили. Люди стали бачити проблему та долучатись до цієї справи.

Так прийшло рішення створити громадську організацію «Будинок милосердя Київ», яка офіційно працює з січня 2018 року і вже надала допомогу більш ніж 50-ти бездомним людям похилого віку або інвалідам.

якщо потрібна допомога бездомному, телефонуйте

063 116 40 99