Пономарьов Геннадій Павлович

Народився в 1957, в Свердловській області, Ірбітському районі, селі Харламово. Ріс звичайною дитиною, після школи закінчив ПТУ на слюсаря.

До 1988 жив і працював у Воронежі. Потім познайомився з жінкою з Одеси і переїхав до неї. Разом жили з нею в Одесі до 2003 року. Дітей у них не було. Жив звичайним життям, працював в порту вантажником.

Але у 2003 співмешканка померла і її брат попросив звільнити будинок, бо він належав йому. Кілька років ще продовжував працювати, жив одинаком, орендував кімнату. Потім важко захворів та не зміг працювати.

Звісно, коли перестав платити за житло, опинився на вулиці. На вулиці почав сильно пити. Скотився до того, що жив на кладовищі, їв те, що залишалося на могилах після поминок. Одного разу, взимку заснув в склепі, почався снігопад. Врятувала його собака, розрила сніг, а сторож відігрів.

Тоді Геннадій відморозив ноги і йому ампутували ліву стопу і частину правої. Потім потрапив в рабство до циган, які змушували його жебракувати на вокзалах у Києві та Москві.

Каже, що втомився від такого життя.