Токар Станіслав

бездомний
Токар Станіслав, 1986 р.н. бездомний.
 
Історія зі слів діловода з села Станіслава, тому що у самого Станіслава проблеми з пам’яттю і є сумніви в його психічному здоров’ї.
 
«Приїхали вони сім’єю в наше село приблизно в 1994 році. Мама зі співмешканцем і троє дітей, Слава і його сестри.
 
Мама пила, вихованням дітей не займалася. Але Слава нормально вчився, співав у сільському клубі в дитячому хорі.
Одна сестра у нього інвалід з дитинства, в інвалідному візку пересувається, хвороба якась з кістками пов’язана. Друга сестра алкоголічка.
 
Мама померла, коли йому було 13 років і його взяла під опіку тітка. Але їй теж ніколи було займатися Славком, тому після школи він нікуди і не поступив далі навчатись.
 
Друга сестра, щоб виписати його з маминої хати, підкинула йому мак і його посадили на кілька років.
 
З в’язниці він уже вийшов з проблемами з головою, без документів, без житла. »
 
Станіслава знайшов на вулиці перехожий і привіз до притулку в Дім Милосердя Київ

Рязанцев Владіслав

помощь бездомному
“Допоможіть дістатися додому, щоб я не загнувся тут на вокзалі.”
 
Рязанцев Владислав Вікторович, бездомний.
 
“Народився я на Далекому Сході 2 червня 1940 році в місті Іман. При Микиті Сергійовича Хрущові його перейменували в Дальнєреченськ.
 
Батьки Рязанцев Дмитро Вікторович, мати Романова Тетяна Вікторівна.
Батько був у мене військовим.
 
Школу я закінчував в Керчі, а технікум вже в Саратові. Електромеханічний технікум імені Яблочкова.
 
В кінці життя батько переїхав до Харкова, там я його і доглянув до кінця.
Матері у мене не стало рано. Коли мені 25 було, вона померла від раку.
 
Потім я одружився, народився у нас син Костя. У 2008 поверталися вони з дружиною від родичів з Москви, потрапили в аварію – загинули. Сам я вік свій доживаю.
 
У Києві у мене друг живе, зателефонували, запросив в гості. Я і приїхав на свою голову.
На вокзалі вкрали у мене сумку з телефоном, документами і речами. Ні адресу одного, ні телефон не пам’ятаю.
 
Допоможіть дістатися додому, щоб я не загнувся тут на вокзалі.”

Наша мрія)))

В Києві бездомні реально страждають від того, що нема де прийняти душ.

В Сан Франциско таку проблему вирішили оригінальним шляхом. Цю ідею підтримав Гугл та виділив кошти на її реалізацію:

шукаємо роботу для Ігора

помощь бездомному

Якщо у вас або ваших знайомих є робота з наданням житла, яку б могла виконувати ця людина – це буквально врятувало б його від вулиці.

Ігор не п’є і прагне почати жити.

“Привіт, я Ігор, народився і ріс в Києві.
Спочатку ми з сім’єю жили в приватному будинку на Вітряних Горах, потім переїхали на Гарматну.
Мама була завідуюча перукарні, батько викладав в інституті київської авіації.
Так я жив, зростав …

Пізніше у мене з’явився брат, я пішов в школу. Навчався в школі номер 67.
Після школи закінчив технікум за спеціальністю налаштування радіоаппаратутри.

Потім було весілля і в 81-му році я пішов в армію.

Після того як відслужив, повернувся до Києва. Різні життєві справи. Розлучення. Квартиру залишив дружині.

У 96-му році одружився вдруге. Ми заробили і купили разом з дружиною квартиру. Шлюб виявився складним, як-то не зійшлися ми і все.

У 2008 через постійні скандали я пішов від дружини і став жити окремо.

Пошкодив руку і після невдалої операції вона неправильно зрослася. Поки лежав в лікарні, гроші закінчилися. Так я опинився на вулиці.

На вулиці мені зустрічалися різні люди – і хороші і погані.

Потім потрапив в Дім Милосердя в Києві. Мені вже допомогли відновити документи, отримати другу групу інвалідності, але я не можу тут вічно жити, мене підтримали і потрібно йти далі.

Тепер мені потрібно знайти роботу, яку б я міг виконувати і бажано з житлом, тому що на вулиці жити я не хочу більше, сильно це важко.

Я не можу піднімати важкі вантажі і багато пересуватися через проблеми з рукою і ногою.”

Дякуємо нашим друзям із проекту Suka Zhizn за відео та допомогу у пошуку роботи для Ігора

Сергій

бездомні

Мене звуть Сергій, мені 40, бездомний.
Батько залишив мене, сестру і маму, коли мені було 3 роки.

Мама була цілими днями на роботі, ми з сестрою були надані самим собі – робили що хотіли.
Так я потрапив під вплив двору. Рано почав пити, кинув школу.

Потім мій друг вбив людину, я п’яний спав у цей час, але мене посадили теж. Отримав 6 років.
Під час відсидки померла мама. Сестра мені не писала і не спілкувалася зі мною.

Коли звільнився, пробував на роботу влаштуватися, нічого не виходило. Знову сів на три роки за крадіжку.
Звільнився, мене взяли різноробочим на будівництво, але я все одно продовжував пити.

Згодом підхопив ВІЛ.

У березні у мене стався інсульт, паралізувало праву половину тіла. З кожним днем ​​мені стає все гірше і гірше.

Розумію, що скоро зовсім не зможу ходити, буду тільки лежати.

Степаненко Ніна Андріївна, 69 років

бездомные
«Народилася я в Стаханові, Луганської області.
Було у мене 3 брати і сестра. Батько помер, коли мені було 13 років.
 
Закінчила школу. Потім ПТУ на повара.
 
Відразу після ПТУ влаштувалася в дитячу міську лікарню на кухню працювати, там і пропрацювала 40 років.
 
Брати, сестра, коли виросли роз’їхалися хто куди, маму на мене залишили.
Мама хворіла довго, я доглядала за нею.
 
Заміжньою не була, ніхто не хотів брати мене – говорили «у тебе ж хвіст (мама)», дітей теж не було.
 
Зійшлася було з одним чоловіком, так він пив постійно, не працював, ну ми і розійшлися з ним.
 
Брати і сестра раз на рік приїжджали до мами, залишали трохи грошей і їхали назад, поки мама не померла. З тих пір зв’язок з ними загубився.
 
Потім війна почалася, я втекла від війни в Москву, до знайомої. Жила у неї, поки не приїхала дочка знайомої і не вигнала мене на вулицю.
 
На вулиці я поневірялася, поки не потрапила в християнський притулок для бездомних. Звідти мене відправили в Дім Милосердя Київ, щоб мені допомогли влаштуватися в будинок престарілих який-небудь.
 
Мій будинок в Стаханові розбомблений стоїть.»

у вас проблеми?

Якщо вам ваші проблеми здаються непереборними та важкими, подивіться, як один із наших опікуваних, молодий хлопець не в змозі без сторонньої допомоги переступити двосантиметровий (!) поріг.

Після інсульту відняло праву частину тіла, єдина рідна сестра відмовилась допомагати, документи вкрали, в такому стані жив на вулиці(((

Дякуємо!

помощь бездомным в Украине

Ми щиро дякуємо Baptist Home Foundation за партнерство.

Ваша відданість і служіння допомогли більше сотні людей в Києві залишитися в живих і знайти сенс і мету в житті.

Дякуємо всім, хто вірить в те, що ми робимо!

Допоможи ближньому

Серце радіє, коли бачиш, як люди, котрі певний час свого життя були зосереджені тільки на собі та своїх інтересах, в нашому притулку починають піклуватися один про одного.

Слава Богу, що міняє жорсткі людські серця!

Люба з переломом шейки стегна веде слабозору Вікторію, 
Віктор з переломом шейки стегна веде слабозорого Миколу,
Ігор зі зламаним стегном та зламаною рукою допомагає пересуватись Олександру після інсульта

Дякуємо

бомжи украина

Наша щира вдячність Diakonie ČCE – Humanitární středisko.

Дякуємо дорогим друзям за серця, відкриті для страждаючого народу України.

Дякуємо за вашу підтримку та партнерство! Разом ми можемо допомогти багатьом людям врятуватися від смерті та благополуччя.

Дякуємо!