Шукаємо родичів Макса!

Максим Шарипов

Велике прохання допомогти знайти рідних Максима!
Максим, народився в смт Пантаївка, Олександрівського району, Кіровоградської області, 28 грудня 1987 року – круглий сирота з 10-ти років.

Його мама померла, коли він був ще маленький, в 4 роки, здається від раку, а батько помер у лікарні від хвороби пов’язаної з алкоголем. Старший брат помер в 2017 році також від алкоголю. Є ще дві сестри, яких не можемо знайти. З того, що він про них пам’ятає:

Світлана Генадіївна Шарипова 5 травня 1980-1985. Проживає у Світловодську.

Юлія Генадіївна Шарипова грудень 1986,або 14.02.1986
Проживає в Кропивницькому.

 

Максим жив і навчався в Пентаївській школі-інтернаті Кіровоградської області. Про школу у Максима різні спогади, зазвичай не добрі: то, як хтось зі школи – повісився, то, про п’янки, які закінчувалися лікарнями, то про крадіжки.
Після закінчення школи він навчався в Капітанівському професійному ліцеї переробної промисловості. Там проживав, навчався, а після навчання працював. Розповідав, що працював навіть, за столярним станком, поки чуть пальці собі не відрізав.

Майстер зробив йому великий наганяй і за станок Максима більше не пускав. Так і працював прибиральником цеху.

В Київ потрапив, приблизно, в 2010 році. Подзвонив йому старий однокласник і сказав, щоб приїжджав у Київ. В Києві, типу, багато роботи і таке інше, що він його зустріне на вокзалі і допоможе влаштуватися. Макс зібрав речі і поїхав. Невідомо, чи це був жарт, чи просто в одноклассника сталися проблеми, але коли Максим вийшов в Києві, ніхто його не зустрів…

На п’ятий день на вокзалі знайшли його християни з церкви на Солом’янці та поселили в притулок, який вони на той час мали. Прожив там 5 років. Потім приміщення притулку забрали.

Після цього жив в Будинку соціального піклування по вулиці Суздальській, 4а. Працював в супермаркеті. Розвозив візочки. Жив він там 3 роки, поки не образився на них за те, що вони викинули його речі разом з документами на смітник.

Зимою 2018 році, коли настали морози дізналися про БСП і відвезли його туди влаштовувати. В закладі довідалися, про те, що він там жив три роки. Працівники засвідчили, що Максим дуже деградував в фізичному плані. З того часу намагався відновити документи для Максима та оформити інвалідність, якої в нього не було, як він каже.

Слава Господу документи відновили тиждень тому. Місце де він зареєстрований непридатне для житла. Ліцей – закрито. Плануємо зробити інвалідність.
Якщо дасть Господь, то дуже б хотілося, щоб Максим не жив на вулиці.

Вся історія Максима написана з його слів.

Демиденко Василь Васильович, 1962 р.н.

“Коли був на заробітках, колишня жінка виписала з квартири, з горя забухав.

На останній роботі вкрали документи, побили, рука зламана, не робить.

Пішов в лікарню, там кажуть: документи і гроші, а де я їх візьму?

Скотився до того, що жив на вокзалі, поки не зустрів Сашу (Александр Чекменев (Alexander Chekmenev), він і сказав мені, що можна повністю життя змінити, кинути пити…”

Допомогли Василю зробити рентген, накласти гіпс, почали процес відновлення документів…

Деміденко Ірина Миколаївна 1958 р.н.

как помочь бомжу

Має трьох дорослих дітей: двох синів та доньку, але у жодного не може жити. За її словами, звідусіль гонять 

Вісім років прожила в християнському притулку в Черкаській області, поки він не закрився.

Півроку жила на вулиці біля метро Лівобережна, поки звідти теж не вигнали.

Декілька місяців жила на автовокзалі біля метро Деміївська, поки не опинилась в лікарні – ускладнення із-за діабету вплинуло на ноги і зараз із важкістю пересувається.

Паспорт втрачений, інвалідності немає 

Сподіваюсь, допоможемо їй вибратись із кризи…

Велика подяка всім від Володимира Степановича :)

помощь бездомному

Дякуємо за допомогу! Збір закрито. Менше ніж за півдоби ми всі разом назбирали необхідну суму.

Звіт можна буде побачити пізніше на нашій сторінці або на сайті.

“Дуже рідко просимо вас про цільову допомогу грошима та це саме той випадок, коли без вашої підтримки не впораємось.

У нашого опікуваного Володимира Степановича порушений кровообіг нижніх кінцівок та як наслідок непрохідність судин.
Із-за цього в нижніх кінцівках йдуть некротичні процеси – два місяці тому йому ампутували три пальці на нозі, рана до сих пір не загоїлась, бо кров дуже повільно поступає в ногу.
Висновок хірургів -, якщо не лікувати, поступово ампутують всю ногу.

Зробили йому доплерографію, лікарі сказали, що є варіант шунтування, але це дуже дороговартісна операція (від 5 000 доларів).
Звісно, такий збір ми не потягнемо до того ж інший лікар сказав, що медикаментозне лікування дасть скоріш кращий результат.

Тобто в його випадку можливо тільки консервативне лікування – крапельниця і таблетки до кінця життя, які розріджують кров і відновлюють судини.

Лікар прописав такі препарати, які потрібно приймати:

актовегін (800 грн).
Аспірин кардіо (136грн).
Магнерот (92 грн)
Кавінтон (175 грн)
Аскоцин (227 грн)
А також Фітопрепарати, які сприяють поліпшенню коронарного (серцевого) і периферичного кровообігу:
– Кардіо-Биол (116 грн)
– Капіляр-Биол (122 грн)
– Лецитин-Биол (122 грн)
– Омега-3,6,9 (260 грн)
-Екстракт «Гінкго-білоба» (рідкий)
Екстракт «Часника» (рідкий)
Клітковина розторопші, Гарбузи, Льону, Арахісу

Загальна сума 7050 гривень – цього вистачить на три місяці лікування.”

Якщо є бажання допомогти цій людині –

5169 3305 1494 0615 приватбанк
карта-ключ до рахунку ГО ДМ Київ,
оформлена на ім’я Кучапін Олексій
в призначенні вкажіть «благодійна пожертва»

Рухленко Олександр Борисович, 1963 р.н.

допомога бездомним

Сам я з сіла Єгоровка Черніговської області.
Коли мені було 2 роки ми переїхали в місто Прилуки і там жили.

Мати у мене віруюча була, християнка. В роки СРСР із-за цього мала багато проблем – з роботи звільняли, в міліцію постійно визивали. Ми з сестрою теж з дитинства ходили до церкви і у нас теж були постійні проблеми в школі із-за цього – однокласники постійно глузували, вчителя ставили в поганий приклад, але в Бога ми продовжували вірити і до церкви постійно ходили.

Перед армією я від Бога відступив – злякався, бо тоді ходило багато чуток як в армії над віруючими знущаються. Але склалось так, що моїм друзям, які не відріклися від віри, служилося значно легше ніж мені. Я в пожежних військах був, а вони в стройбаті. Їм нічого, а я постійно ходив з синіми грудьми від побоїв.

Після армії працював пожежним інструктором, навчав водити пожежну машину.

Потім на будівництві працював. Там і пити почав (тому сім’ї не маю), там і око втратив. Пиляв плитку та в око потрапив уламок. Друге око теж майже не бачить. Фактично сліпий зараз.

Допоможіть будь ласка зробити інвалідність та працевлаштуватись, щоб вибратись із кризи.

Відразу дві добрі новини :)

как помочь бездомному

Завдяки вашим репостам знайшлися родичі Слави та Петра.

помощь бездомним

До Слави приїхала тітка – привезла продукти, одежу. Сказала, що хоч самій зараз важко, але його вона не бросить. Наступного разу приїде з племіннецею.

А до Петра приїхали син, донька та онук! Не бачились майже 10 років, весь цей час шукали його, декілька раз звертались до поліції, але марно – Петро працював далекобійником, нажаль, неофіційно – тому не можна було встановити місце його роботи.
Декілька годин провели з батьком, Петро наче ожив після цього – очі до сих пір світяться 
Сказали, що подбають про житло для нього 

Відновлення родинних зв’язків – це один з найбажаніших нами варіантів. Він можливий тільки коли відбувається взаємне прощення.
Будемо сподіватись, що в обох випадках все буде добре 

В’ячеслав Зілінський

52 роки, бездомний.

Працював вантажником на базарі, жив в переході біля метро Либідська.

Місяць тому виписв з друзями, заснув на зупинці, відморозив ноги та йому їх ампутували 

Син в лікарню не приходив, слухавку не бере…

Є старенька мати за 70 років, яка має квартиру без води та без газу, бо відрізали за борги. Лежить сама зараз в лікарні.

Є у В’ячеслава донька: Вікторія Зілінська , живе в Яготині, працює на бойні але не має ні її адреси, ні номера телефона.

Допоможіть будь ласка репостом, може донька відгукнеться!

Занурення в нашу реальність))

помощь бездомным

Коли від усвідомлення того, що робиш правильну справу, спокій перекриває втому (чого і всім бажаємо) 

Вирішили поділитись з вами одним з наших буднів 

Звіт за сьогодні на трьох співробітників:

1. Написали друзям в Чехію листа з пропозицією зробити в Києві Службу Спасіння Бездомних.

2. Написали листа в консалтінгову компанію з проханням продовжити аудіт нашої діяльності (первинні документи вже перевірили, прийшла пора складання програми, далі буде бухгалтерія )

3. На одному з притулків зламався клєйовий пістолет, пробували полагодити, плюнули, пішли купили новий – в результаті запрацював старий, новий не працює взагалі 

4. Написали та развезли скарги до Міністерства Охорони Здоров’я, Департаменту Охорони Здоров’я, Асоціації Інвалідів України та Департаменту Соціальної політики на лікарів МСЕК,
бо вони кілька тижнів (!) нас ганяли між сімейним лікарем, ЛКК та вимагали неіснуючу довідку, щоб в результаті НЕ дати двом нашим опікуваним направлення в державний центр реабілітації (підозрюємо, що хотіли хабар, а оскільки, давати хабарі ми не можемо, то можемо тільки скарги на них писати ) дякуємо за допомогу в написанні Elena Grygorieva

5. Забрали із Департаменту Соціальної політики 3 підписаних путівки в Ясногородку для бездомних, які знаходяться в 18-ій лікарні, завтра повеземо їх в Ясногородку

6. Зустрілись з доброю людиною, яка вирішила нам купити декілька пар нових окулярів в притулки.
Подякували, забрали окуляри, відвезли в притулки.

7. Провели в усіх притулках загальні спілкування з усіма, з деякими особисті спілкування

8. З’ясували за допомогою аналізів та консультацій лікарів скільки коштуватиме операція для одного нашого дідуся, щоб йому не ампутували ноги.
Зрозуміли, що це нереально дорого, до тогож, дехто з лікарів зауважив, що медикаменти можуть дати кращий результат, тому вирішили збирати кошти йому на медикаментозне лікування.

9. Забрали з Гарматної довідку про реєстрацію нашого опікуваного.

10. Відстрілялись від неадекватної родички з Білорусії однієї бабусі (97 років!), яка перебувала у нас три місяці і яку наш волонтер возив у Брест і забув віддати їй свідоцтво про народження.
Прямо зараз, нажаль, віддати його не може, бо знаходиться в іншій країні доглядає тещу після двох інсультів.
Вислухали погрози про генпрокуратуру, консульство, європейський суд та ін.
В результаті, благословили її, побажали успіхів та попрощались 

11. Звозили в пгт Миронівку Петра (наш опікуваний), сходили з ним там в паспортний, сільраду, воєнкомат, податкову

12. Зв’язали Інтер («Стосується кожного») з другим нашим опікуваним

13. Домовились з Благодійний магазин Ласка про те, що в суботу заберемо одежу та зубну пасту для людей в притулках

14. Послухали як сваряться жінки в одному з притулків

15. Зробили/прийняли на трьох 72 телефоних дзвінка з різних питань

16. Спланували завтрашній день 

Ганенко Юрій

Йому 58.

Юра повністю сліпий, бо пару років тому йому бризнули в очі з балончика невідомою рідиною або газом. Одне око перестало відразу бачити, друге через півроку.

Юра сидів останнім часом в переході навпроти Бессарабки, збирав гроші на їжу, інші бездомні за ці гроші купували йому суп і хліб. Привіз його до нас небайдужий таксист.

Бездомним він став після того, як брат і тітка “” допомогли “йому в 2013 продати квартиру”

Плюс до сліпоти у Юри від обмороження ампутовані пальці на нозі і рана не загоюється, тому що він її повторно обморозив.

Зараз Юра в нашому притулку, ми вже почали процес відновлення йому документів. Хочемо зробити діагностику зору, почути, що лікарі скажуть, може є шанси повернути йому зір.

Хто хоче допомогти Юрі поправити здоров’я і вибратися з вулиці, ось карта-ключ до рахунку нашої організації ГО ДМ КИЇВ 5169 3305 1494 0615. В призначенні вкажіть “благодійна пожертва”.

Якщо хочете просто приїхати підбадьорити Юру, телефонуйте 063 116 40 99, домовимось про відвідування.

Шмельов Микола Васильович

помощь бездомним

Будь ласка репост!
Потрібна допомога юриста…

Позавчора привезли до нас Шмельова Миколу Васильовича 1957 року народження.

Колишній співробітник міліції, а зараз майже два роки фактично бездомний.

З його слів має колишню жінку та сина, які не пускають його додому та всіляко знущаються над ним – можуть забрати паспорт та не віддавати, поки не принесе частину пенсії, лаються та постійно ображають.

Живе по знайомим, коли пускають на пару днів та в основному по під’їздам.

Може хтось з юристів допоможе нам розібратись в цій ситуації?

результати 2019

Дивились ми, дивились, як інші підводять підсумки року та й вирішили теж порахувати наші спільні (бо без вас ми б, звісно, не впорались) результати 2019.

Що було найскладнішим?

Морально: бачити байдужість та відверте нехтування своїми прямими обов’язками зі сторони лікарів та держслужбовців.
Також дуже сумно становиться кожний раз, коли бачиш ситуацію, в якій діти або найближчі родичі зробили так, що людина опинилась на вулиці.
Ніяк до цього не звикнемо.

Технічно: відновлювати документи, робити інвалідності, добиватися пенсій. Це дуже довго і тому дорого, але дуже важливо, бо без документів ніяк  Більше ніж 30 людям змогли допомогти в цьому.

Що було самим радісним?

Бачити вашу підтримку: матеріальну та моральну. Спочатку нам здавалось, що нікому крім нас та Бога ці люди не потрібні, ан ні, виявляється однодумців є трохи 

Бачити і відчувати вдячність зі сторони тих, кому ми допомогли.
На Новий Рік одна з наших колишніх опікуваних принесла нам додому коробку цукерок, на яку власноруч заробила  це було зворушливо!

Дякуємо всім, хто був з нами в 2019 та бажаємо вам всього найкращого в 2020!

Нагадуємо , ключ-карта для пожертв до рахунку ГО ДМ Київ 5169 3305 1494 0615 приватбанк
в призначенні вкажіть “благодійна пожертва”

помощь бездомним Київ

Від Діда Мороза))

Нашому здивуванню не було меж, коли перед Новим Роком ми в телефоні почули: добрий день, хочемо накрити вам столи на Новий Рік…

Все більше переконуємося, що в світі добрих людей більше, ніж поганих.
Сердець, готових відгукнутися на потребу ближнього більше, ніж байдужих.
Милосердя більше, ніж справедливості.

Мария Коваленко – спасибі за відкрите серце і допомогу в організації свята.

Бажаємо всім в 2020 році ще більше любові та небайдужості до потреб ближнього.

Різдвяні дива бувают різними 

До нас цього року Спаситель прийшов через учнів 10-11 класів Київська вальдорфська школа “Софія”

Вони зробили для наших притулків справжнє свято! Назбирали подарунків, підготували Різдвяні та авторські пісні (так, серед них є й такі молоді таланти!) та заспівали нам їх 

Але найголовнішим подарунком для наших друзів з притулків було щире, відверте спілкування та прийняття їх такими, якими вони є.

Багато хто з них на цьому заході отримали замість душевних травм – зцілення, замість байдужості – щирість, замість відкинутості – прийняття, замість глухого кута – надію.

Було просто дивовижно бачити як молоді хлопці та дівчата із інтересом відкрито спілкувались с людьми зовсім з другого прошарку суспільства та віку 🙂

Любов об’єднує.

Дякуємо Olga Tarkanovskaya за організацію свята 🙂

Дякуємо також Дмитрий Гавриленко за відеозйомку та ролік!

З Різдвом!!!

Прихід в наш світ Спасителя – найвеличніший акт милосердя до кожного з нас зі сторони Бога.

По справедливості, кожен з людей повинен нести покарання за зневагу Бога і непокору Йому. Але замість відплати, Бог робить дивне – посилає в світ Свого Єдиного Сина, Який бере на себе наші промахи, проступки і помилки, тим самим виявляючи до нас любов, а не справедливий гнів.

Милосердя замість справедливості!

Усвідомлюючи це, будемо намагатися бути милосердними по відношенню один до одного.

З Різдвом, дорогі друзі.
Христос народився, славімо Його!

Соловйов Віктор

помощь бездомным

Вибачте, якщо комусь не перетелефонували, був важкий тиждень.

Маємо кілька нових опікуваних.

“Прізвище Соловйов, звати Віктор, по батькові Олександрович.
Народився в Криму в 1973 році.

Ще два тижні тому було все нормально, працював в Одеській області на ремонтах.

Білили на корівнику стіну. Сходинка транформер була – я зверху, хлопці знизу.
Оступився, зістрибнув вниз. Невисоко було, але потрапив ногою в коров’ячу какашку , нога поїхала і в результаті отримав складний перелом.

Прораб відвіз мене в лікарню, загіпсували мене там і відправили до Львова.

Думав оселетися у знайомої на місяць, поки не одужаю, але її діти проти були, довелося до двоюрідного брата в Баришівку їхати, але і він мені в допомозі відмовив.

Так я на київському вокзалі опинився.

На другий день вокзальнго життя у мене вкрали всі гроші і телефон, добре документи залишили.

Допоможіть будь ласка мені підлікуватися, тільки встану на ноги, віддячу”

Авраменко Наталя Нікітічна

помощь бедным

Просимо про репост (може відгукнуться її брати або хтось із родичів)

(та пробачте за відразливе фото )

Цю бабусю виписали вчора з лікарні, сказали лікарі, що не можуть її більше тримати.
Кажуть їй потріібен онкохоспіс, але без паспорта її туди не беруть.

Тому поки що знаходиться у нас 

“Звати мене Авраменко Наталя Нікітічна 1948 року народження, прописана я в Криму, в Сімферополі, але не можу відновити документи, щоб повернутись додому, тому сім років поневіряюсь по вулицях в Києві.

Маю двох братів: старший Анатолій, молодший Олександр. Де вони зараз не знаю”

Радість, радість…

помощь бомжам

У нашої Вікторії чи не найсумніша історія з усіх:

рідна донька виписала з хати, чоловік бив так, що повністю осліпла без можливості відновлення зору, більше ніж півроку провела просто неба.
До всього цього додалася онкологія.

Але!
Дивує, що вона сама найвеселіша з усіх наших підопічних! Ніколи не сумує, стійко бореться з болем.

Вона добрий приклад для нас багатьох – немає житла, діти відвернулися, сліпота, онкологія …. і разом з цим непереборна любов до життя і гарний настрій 

Сьогодні вона закінчила черговий курс хіміотерапії та ми забрали її назад до притулку.

Побажаємо їй здоров’я та довгих років життя 

ЇЇ історія тут:http://hom.kiev.ua/%d1%88%d1%83%d0%bb%d0%b8%d0%ba-%d0%b2%d…/

Олександр Літвіненко

помощь бомжам

Сьогодні привезли до нас хлопця.

Затримка розумового розвитку. Один з тих нешкідливих і довірливих людей, яких мало …

Після смерті матері хтось вигнав його з будинка, з тих пір він бездомний.

Каже: “перший раз в житті буду жити в квартирі.
Зробіть будь ласка мені паспорт та влаштуйте десь двірником, не хочу більше на смітниках жити.”

Володимир Кліменко

помощь бездомним

 

Життя так склалося, що в свої 65 має в сукупності 40 років за гратами.

Останній раз звільнився кілька років тому, вирішив, що нормальне життя почати немає можливості, бо батьки померли, хата розвалилась, працювати в 60 без документів та досвіду нереально.

Так став бездомним.

В минулому році в Запоріжжі, коли ночував на лавочці, каже, розбудив якийсь регот. Відкрив очі та все що побачив та почув – світло від телефону та голос: знімай гарно!
Підлітки відлупцювали палками так, що до сих пір насилу пересувається.

Сидіти може тільки так, з підогнутими ногами, бо біль нестерпний.

Каже, мрію про нормальне життя в своєму будинку, в селі, але розумію, що ця мрія нейздісненна 

Сьогодні відвідали в с. Лютеж Сергія Жарого.

помощь бездомному

 

Там знаходиться Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів, ми туди направили Сергія в жовтні.

Виявляється, не все у нас в країні так погано  умови в центрі просто супер.
У кожного окрема кімната, реабілітація проводиться в усіх напрямках: професійна, соціальна, психологічна, фізична.

Все безкоштовно. Масаж, басейн та ін.  (і це не жарт)

Термін навчання 10 місяців.

Сергій навчається на взуттєвика і наступний крок для нас – допомогти йому соціалізуватись після навчання.

Відповідальна в центрі сказала, що у Сергія поведінка зразкова 
Мабуть, він дійсно хоче вирватися з бездомності…

Будемо готувати туди на навчання і інших наших опікуваних!

продовження історії про Сашу Верозуба із попередньої публікації…

 

Завдяки вашим репостам світлину побачив його брат та зв’язався з нами. Те що він нам розповів дуже сумна історія…

Їх мати мала акогольну залежність та народила їх пятьох від різних чоловіків: три дівчинки та двох хлопців.
Всі вони виховувались в будинках-інтернатах.

Брат бачив Сашу всього один раз в житті – Саші тоді було 3 роки, брату 5 років. Це йому розповідала потім вихователька.

Сашу доглядали сестри, але у одної діти, які бояться Сашу, друга живе в гуртожитку, у третьої чоловік-алкоголік, атмосфера теж не позитивна. Саша постійно ображався та уходив жебракувати.

Колись якісь підлітки зробили петарду, засунили йому в рот та підпалили…він ледве вижив, тому й розмовляє важко.

У брата були свої складнощі в житті, але вже кілька років він стабілізувався, та намагається вирватися з бідності.
Свого житла немає, на носі весілля – вони з нареченою орендували гостинку в Горішніх Плавнях, Полтавської області. Ще й речі не поразкладали, все в коробках стоїть.

Брат каже, що готовий ділити з Сашою кусок хліба, але просить щоб ми допомогли влаштувати Сашу в якийсь притулок до весни, щоб він потім міг забрати його до себе, поселити поруч в якійсь хаті та доглядати. Дрова дорого коштують, грошей нема та він боїться, чи впорається Саша із грубкою…

Ми знайшли для Саші притулок в Констянтинівці, Донецька обл., куди його погодились прийняти до весни.

Гроші на це діло ми вирішили пожертвувати з виставки “Видалені”, ті, що відвідувачі накидали в скарбничку.

Завтра, післязавтра будемо його відправляти.

Вєрозуб Саша

бомжи Киев

Привезли до нас сьогодні хлопця із затримкою розумового розвитку.

Вєрозуб Олександр Володимирович, 17.12.1989 р.н.

На вигляд дуже добрий хлопець. Нещасний.

Розмовляє важко, схоже дефект мови – дуже складно розібрати що каже.

Написав на аркуші, що має трьох сестер: Альона Калашнікова, Валя Гурская, Катя Дубік.

Пам’ятає адресу: м. Ніжин, вул. Прилуцька 7.

Останні декілька днів він провів у дворі на Оболоні занурившись у листя.

Тренінг від Право на Захист

помощь бомжам в Киеве

“Особи без громадянства — невидимі члени нашого суспільства. Через відсутність документів вони наражаються на ще більший ризик стати безхатченками — тими, хто є за межею суспільства, без надії на майбутнє. До них не доходить інформація, з ними не спілкуються, їх не хочуть приймати. Їхні справи є одними з найважчих, оскільки зазвичай вони втратили всі документи. Дуже важливим є ділитися знаннями щодо того, як документувати таких осіб, які саме довідки збирати, а в якому випадку необхідно все ж звернутися до юристів. Паспорт та підтверджене громадянство згодом може стати поштовхом до нового життя — можливість знайти роботу, житло чи звернутися до лікаря. Людина стає помітною для суспільства!”, – коментує Софія Кордонець, БФ “Право на захист”.

На днях юристи нашого Фонду Sonya Kordonets та Костянтин Фунжий організували свій вже традиційний тренінг із теми безгромадянства. Цього разу нові учасники — параюристи громад безхатченків. Це люди, які працюють на волонтерських засадах, аби допомогти іншим поліпшити своє життя. На тренінгу розмовляли про правильне оформлення документів особам без громадянства, а також про проблеми, з якими найчастіше стикаються ці люди.

Вітали також й гостя. Олексій Кучапін, керівник громадської організації Дім Милосердя Київ, розповів про проблеми безхатченків у Києві та області, а також можливості соціальної допомоги таким людям. Учасники тренінгу додатково мали нагоду з’їздити до села Саливонки (Васильківський р-н), де мешкають декілька сімей, які стикнулися із проблемою безгромадянства.

Готували штолен на Різдво

Сьогодні готували штолен на Різдво та вітали з днем нарождення Женю з притулку 

Щиро дякуємо Lena Napreyenko за майстер клас 

субота – вихідний 🙂

Сьогодні готували штолен на Різдво та вітали з днем нарождення Женю з притулку :)Щиро дякуємо Lena Napreyenko за майстер клас 🙂

Опубліковано Дім Милосердя Київ Субота, 7 грудня 2019 р.

Марушко Ярослав

помочь бездомному

«Мене звати Марушко Ярослав, 1972 р

Сидів колись у в’язниці, там по листуванню познайомився зі своєю майбутньою дружиною.
Коли звільнився, розписався з нею і стали жити разом.
13 років прожили, троє дітей у нас.

Їздив до Києва на заробітки, жили нормально з нею. А останній раз, навесні, коли приїхав, дивлюся – ходить, носом крутить. Я їй кажу, Вікторія, скажи прямо, що трапилося. Вона мені каже: до дітей можеш в будь-який час приїжджати, а тебе я не люблю, полюбила іншу людину.

Ну, я розвернувся і поїхав. Приїхав назад до Києва, працював, половину грошей відправляв дітям, половину пропивав.

Згодом, взагалі опустився, да і Бог мені гайки підкрутив- один раз так впав, що зламав шийку стегна і півчерепа тріснуло.
Так опинився на милицях і на вулиці.
Півроку вже на вулиці живу – і літо і осінь майже всю.
Що далі робити не знаю … »

фото Александр Чекменев (Alexander Chekmenev)