Гіннсбургс Наталія Іванівна, 1938 р.н

помощь бездомным в Украине

“Родом ми з села Соломоново Ужгородської області.
Тоді це Австро-Угорщина була і нас переселили за Ростов.

Звідти я поїхала вчитися в Ленінград, в Військово-Медичуї Академію на лікаря.
Там і з чоловіком познайомилася, він на військового навчався. Мені 21 був, а йому 20 було. Естонець, його з батьками теж переселили. Схожі у нас долі були, складні. Закінчую життя теж складно …

Потім в Таллінн переїхали, діти народилися у нас.
Двоє дітей у нас було, сини. Загинули в один день …

Переїхали до Мінська, щоб змінити обстановку. Чоловік через два роки помер, не витримав втрати …

Я в Мінську після цього 12 років прожила і ось, під кінець життя, вирішила на батьківщину повернутися – в Ужгородську область.
Їхала через Київ, тут пересадка у мене на поїзд була і у мене все вкрали – сумку, документи, гроші. Стало мені погано, потрапила по швидкій в лікарню, а звідти мене виписали.
Що робити далі, не знаю … »

Ми будемо робити запити в консульства Естонії та Білорусі, щоб допомогти вибратися цій бабусі з кризової ситуації.

Допомогти Наталі Іванівні та іншім людям в наших притулках можна на картку:
5169 3305 1494 0615 приват банк ДМ КИЇВ ГО (Кучапін Олексій)
в прізначенні обов’язково (!!) вкажіть “благодійна пожертва”

Всім привіт від Саші Вєрозуба :)

приют для бомжей

Ми його з вами спільними зусиллями в грудні відправили в притулок в Констянтинівку Донецької обл.

Рідний брат, нажаль, ще не готовий прийняти його, але Саша нормально почувається, пристосувався до колективу (а це велика перемога для людей із затримкою розумового розвитку і щоденний труд любові тих, хто поруч!), став вільним у спілкуванні, готує зараз саджанці до садіння, допомагає по дому.

А ще цей притулок планує влітку на море з’їздити! 
Саша перший раз в житті побачить море.

Історія Саші тут:
https://www.facebook.com/houseofmercyKiev/posts/828143500969451

Афанасьєв Олександр Олексійович, 1960 року

как помочь бомжу
Родом я сам із Сум.
 
Після армії пішов на завод ім.Фрунзе ковалем працювати, потім, коли його закрили, займався монтажем газозаправних станцій, у відрядження їздив, в основному в Середню Азію.
Нормально все було: одружився, син народився в 1983.
 
А потім все шкереберть пішло: жінка стала гуляти, поки я працював, сину дав нормальну освіту – медика, а він діджеєм пішов працювати, потім в наркотики заліз…
 
Звісно, моя провина була, що приділяв роботі більше часу, ніж сі’мї, ото воно і вилізло потім боком всім нам…
 
Потім розлучення, переїзд в Київ…
Працював в Києві на різних заводах, всього 32 роки стажу маю.
 
Потім хворіти став, працювати не зміг, гроші закінчились, опинився на вулиці…в такому стані вже майже 10 років живу.
Збирав склотару, папір, робив місцевим мешканцям електрику, сантехнику, мене багато хто в районі знає.
 
Пару місяців тому ноги відмовили, потрапив в лікарню, а звідти знов на вулицю мене виписали.
Мрію знов на ноги стати, роботу знайти, знімати якийсь вугол собі…”
 
Олександра привезли до нас небайдужі перехожі, які побачили його абсолютно безпорадного в покинутому сараї.
 
Допомогти Олександру та іншим нашим опікуваним в притулках, можна на карту:
5169 3305 1494 0615 приватбанк
карта прив’язана до рахунку ГО ДМ Київ
В призначенні обов’язково вкажіть ‘благодійна пожертва’

Молодь із вчителями з вальдорфської школи в гостях :)

Дуже круто, коли молодь може розділити свій час з людьми в кризових ситуаціях.
Після таких зустрічей в притулках на довгий час залишається якійсь мир та спокій.

“Коли людина ділить з кимось горе, його стає вдвічи менше, коли ділить радість, її стає вдвічи більше” 

Прокоф’єва Людмила Миколаївна, 73 роки

допомога бездомним

Привезли до нас чергову жінку похилого віку, в кризовій ситуації.

Вікова деменція, часткова втрата пам’яті.

З великими труднощами нас вдалося з її слів дізнатися, що у неї є брат, який не пускає її додому.

Єдиний син не помагає, бо, каже, не має можливості – сам живе в гуртожитку…

Паспорт втратила в перші ж дні життя на вулиці.

Насилу пересувається, бо опухлі ноги.

Просить оформити її до любого будинку для людей похилого віку, щоб не вмерти на вулиці.

Жукова Лідія Яківна, 66 років

допомога бездомним

Минулого тижня поступила до нас Жукова Лідія Яківна, 66 років.

Росіянка. Разом із хворим сином півтора роки тому втекли із Росії від старшого сина, від його постійних погроз та знущань.

Жили на вокзалі, потім в палатці в лісі…

Недавно Лідія Яківна потрапила в лікарню, зв’язок із сином перервався. Де він невідомо. Вона дуже переживає за нього.

Сина звуть Римаренко Констянтин Володимирович 1973 року народження.

До всього у Лідії Яківни заблокували пенсію, бо за російськими законами, пенсіонери мають раз на рік підтверджувати, що вони живі.

Цього тижня повеземо її в російське консульство, зробити їй довідку про те, що вона жива.

Пилипенко Петро Ларіонович, 74 роки

помощь безхатченкам

Кілька днів тому привезли до нас в притулок з Життєлюба сліпого дідуся, який жив в коморі на поверсі житлового будинка, біля своєї колишньої квартири.

«Мене звати Пилипенко Петро Ларіонович, в цьому році мені виповнилося 74 роки.
Все життя я пропрацював слюсарем-сантехніком, якщо допоможете мені операцію зробити, буду все вам по сантехніці робити!

Був одружений, дві дочки є дорослі, виховав їх, освіту дав їм.

Коли діти виросли, з дружиною розійшлися, став я з іншою жінкою жити. 30 років разом прожили. Помилку зробили, що не розписалися.
Коли вона померла, приїхала її племінниця і вигнала мене з квартири.
Доньки про це дізнались і після цього не хочуть зі мною справ мати, бояться, що я на їх житло буду претендувати.

Допоможіть мені зір на одному оці повернути і в будинок престарілих оформите будь ласка, щоб як собака не помер. Операція мені безкоштовна повинна бути в Медмістечку.»

Балабанська Марія Василівна, 1930 р.н.

бездомная бабушка

Привезли до нас в притулок бабусю 90 років. Згоріла хата в селі, донька в Києві відмовилась забирати мати до себе. Взагалі відмовилась допомагати.

Привезли її до нас з Деснянський територіальний центр соціального обслуговування
Нажаль в місті немає державного притулку для людей в кризі(((

«Звати мене Балабанська Марія Василівна, 1930 р.н.

Батьки мої померли від голоду, я ж маленька скиталася по під сараями, під мусорками жила, аж поки мене не забрала до себе багатирка, бо всі бідні повмирали і в неї я жила до 1946 року, працювала у неї. Одного разу пошкодила руку, рука почала гнити, а багатирка мене не доглядала, тому я однорука була.

В 1946ому приїхали з міста брати людей на стройку, а село мертве було, війна всіх повибила. Сільсовет мене й віддав, бо рідних не було.

В Києві стало зовсім погано з рукою, пішло зараження, мене поклали в лікарню. Там, після одужання, мене всиновила одна санітарка, у неї ще дві дочки було. Привела додому, поділились одежою зі мною, стала я як принцеса. Дуже добре мені у них жилося.

Через два місяці були танці в саду. Ми й пішли туди вчотирьох я, сестри та мати.
До матері підходить один капітан та каже: можна вашу доньку запросити на танець і на мене показує. Мати каже: так. І він весь вечір та після 30 років мене не відпускав. Одружились ми з ним.

Працювала в воєнторгі 16 років. Потім пріключилась зі мною астма сєрдєчна. Довго лікувалась.

Муж помер, діточок у нас не було.

Одного разу вночі прокинулась я від писку, на смітнику на вулиці щось піщало, може котеня, чи миша придавлена, аж вихожу – дитина! Позвонила в міліцію, відвезли її в лікарню. Дєвочка оказалась.

Навіщала я її в лікарні та й всиновила потім, виростила.

А як зі мною біда сталася, вона до мене так…драма ціла…вона й до цього мене била інколи, а зараз взагалі не прийняла…»

допомогти можна:
1. приїхати та поспілкуватись із нею, вона любить поговорити
2. матеріально – 5169 3305 1494 0615 приватбанк карта-ключ до рахунку ГО ДМ Киев, оформлена на имя Кучапін Олексій
В призначенні вказати ‘благодійна пожертва’!!!

Друзі, будь ласка репост де можна!

Вчора в Києві зникла жінка! Не повернулась додому (Харківське шосе 172а)

Коломієць Тетяна Яківна 1945 р.н.

дуже сутула
з однією милицею під лікоть
бежева шапочка
темна норкова шуба нижче коліна
без сумки (але з гаманцем)
вона хвора на рак (може бути з собою морфін)
постійно крекче від болю
має проблеми з пам’яттю

тел. онука: 0931678652 Владислав

Шишко Владимир Григорьевич

как помочь бомжу

Новини!!! (23.02.)

Як ми і обіцяли, всі кошти, що надійшли на наш рахунок в п’ятницю/суботу, ми використаємо на допомогу Володимиру Григоривичу.

Всього надійшло 4130, з яких м вчора орендували хостел на місяць, а сьогодні купили на 500 гривень продуктів на тиждень. Він каже, що їх йому вистачить на 2 тижні, а ле ми сумніваємось в цьому, хоча б було добре 

Наступна наша зустріч через тиждень, тож побачимо, чи вдасться йому працевлаштуватись. Сподіваємось на краще 

Нагадуємо, що за нашими принципами гроші на руки нашим опікуваним ми не даємо! Тож можете бути впевнені, що ваша допомога йде куди треба.

Володимир Григорович передавав всім ВЕЛИЧЕЗНЕ ДЯКУЮ  (наступного разу спробуємо зробити коротке відео з ним)

“Потрохи перетворюємось на агенство з пошуку роботи 

Сьогодні до нас за допомогою звернувся Шишко Володимир Григорович 1958 року народження (так, знаємо, що на 62 він не виглядає )

Наш номер йому дали в Київська міська державна адміністрація – КМДА

Народився в Луганську. Працював шахтарем, експедитором, водієм, пекарем…

Коли почалась війна, поїхав до батьківської хати, в місто Ізюм, Харківської області.
В цьому році сгнила на вулиці газова труба і хату відрізали від газу. Комунальщики сказали, щоб збирали вулицею гроші на нову трубу та підключення.

Володимир Григорович звернувся до Харківгаза із скаргою, але марно.

Щоб вижити приїхав до Київа на заробітки.
Вже чотири дні живе на вокзалі. Каже наступного тижня обіцяли взяти його в супермаркет на Березняках.

Просив переночувати, але у нас, нажаль, в чоловічих притулках зараз нема місць.

Може, у когось є якась робота для нього – зателефонуйте будь ласка йому напряму:

096 316 38 58
він не палить, спиртне теж не вживає, паспорт має

також можна скинутись Володимиру на хостел та на продукти на перший час.

Картка приватбанк для пожертв:

5169 3305 1494 0615 ГО ДМ Київ

в призначенні обв’язково (!!!) вкажіть “благодійна пожертва”

Всі кошти, що надійдуть на карту впродовж сьогодні/завтра, використаємо на потреби Володимира Григоровича.

Ну і звичайно, будь ласка репост!

співробітництво з поліцією Голосієвського району

допомога бездомним

Провели презентацію нашого проекту для дільничих інспекторів Голосіївського району.

Розказували їм про можливі алгоритми допомоги бездомним людям та існуючи центри для людей в кризових ситуаціях.

Дуже приємно, коли бачиш таке ставлення Національна поліція України до нужденних людей!

Дякуємо за запрошення та влучні питання  Також бажаємо всім отримувати задоволення та радість від своєї роботи, якою б складною вона не була.