Недавно знов зустрілися з Наталею Радюк.
В минулому році наш волонтер знайшов її на сходах підземного перехода біля метро Святошин.
На той момент вона нічого не їла три дні.
В 37 вона з Тернопільщини переїхала до Київа.
Працювала посудомийницею, знімала ліжко-місце в кімнаті, де жила бабуся, яка потребувала догляду.
Догляд за бабусею та робота – разом давали їй можливість більш-менш нормально жити.
Але за короткий період часу все полетіло догори ногами: бабуся померла, у самої Наталії почалися проблеми зі здоров’ям (через це втратила роботу). Кімнату, в якій вона жила, господарі виставили на продаж.
Так лишилася одночасно роботи і житла.
Коли її попросили звільнити кімнату, вона залишила все речі, документи і пішла світ за очі.
Місяць бродила по Києву, поки не зрозуміла, що опинилася в повній безвиході.
Поруч проходив наш волонтер, який запропонував їй допомогу.
В Домі Милосердя її сусідка казала, що Наталя така худа, що можна кістки рахувати. До того ж через тиждень у неї сильно напухли ноги. Прийшлося її положити в лікарню, оплатити їй лікування. Але вона швидко одужала.
Потім направили її до наших друзів в Безкоштовне лікування алко та наркозалежних в Україні
Там їй допомогли соціалізуватися. Зараз вона вже працює, орендує собі окреме житло.
Господи, поблагослови і надалі її життя!
Нині радість стала, яка не бувала… 🙂 Ирина Воляник (Irina Volyanik) передала нам малюночки від діточок, які малювали їх спеціально для людей…
Читати далі →Друзі, привіт! Що ми від вас хочемо? Хочемо попросити про допомогу. Може знайдуться волонтери, які зможуть допомагати. (максимальний репост…
Читати далі →“Справа в тому, що у мене немає дому…”. Частина перша “Справа в тому, що у мене немає дому…”. Частина друга…
Читати далі →Забрали позавчора з під метро Голосіївська Олександра Олександровича. У нього немає руки, ноги та око нічого не бачить, тобто він…
Читати далі →1948 року народження “Було спочатку все нормально, чоловік, син, потім народилася дочка. Працювала в поліклініці медсестрою, на пошті, всього 24…
Читати далі →Народився 1947 року в місті Біробіджан, Далекого Сходу Росії. Закінчив Томський автомобільний-технікум. Працював за фахом інженером в Томську. Є дочка…
Читати далі →12.07.2017 Велике спасибі Людмилі за пожертвування нового взуття нужденним старим!
Читати далі →Будь ласка репост! Допоможіть цій людині знайти дітей. Гончар Петро Миколайович, 1965 р.н. Все життя пропрацював водієм. Діти вже дорослі,…
Читати далі →Прихід в наш світ Спасителя – найвеличніший акт милосердя до кожного з нас зі сторони Бога. По справедливості, кожен з…
Читати далі →В минулому місяці ми орендували ще квартиру, зараз з девяти, що перебувають у нас – чотири “важкі” людини (яких потрібно…
Читати далі →Нашому здивуванню не було меж, коли перед Новим Роком ми в телефоні почули: добрий день, хочемо накрити вам столи на…
Читати далі →Микола не бачить на оба ока. Дякуємо лікарям 5-ої лікарні, що не виписали його просто на вулицю, а шукали варіанти,…
Читати далі →