Баранович Михайло Михайлович

«- Звуть мене Михайло Миколайович. Прізвіще моє Баранович. Народився я в 1954 році 30 травня в селі Бабин-Середній Калушського району Івано-Франківської області.

С 1982 по 2008 роки служив у Збройних Силах. Спочатку артилерістом, закінчував вже в танкових військах. Танкистом не був, але керував ротою матобєспєчєнія в танковом полку в городє Виборгє.

Жінки у мене не було. Жив та живу з батьками. Вони в мене були лікарями. Мати терапевт, батько все життя на скорій пропрацював.

Все життя працювали лікарями, а зараз самі в лікарні опинились на старості лєт. Коли виїхав до Київа, їх в лікарні залишив.

-Шо з ними?

-Простудились та вичухатись не можуть. Старенькі бо…

С 2008 року працював мєханіком, комбайнером, тракторістом…

-А в Києві як опинились? Що робите тут?

-Прийшла мені повістка, що потрібно пройти медогляд в Києві, наче якуйсь добавку до пенсії дадуть, маю інвалідність, загальне захворювання.

(коли ставлять «загальне захворювання» це означає психо-неврологічне захворювання)

-І що трапилось?

-Випив трохи на вокзалі, побили мене крєпко, все відібрали – гроші, телефон, документи, інші речі

Не знаю, що робити, другий місяць поневіряюсь по Києву. Пробував на поїзд проситись – провідники без грошей та документів не пустили. Телефонні номери не пам’ятаю. Може і помру в цьому Києві…

-Посадимо наступного тижня вас на маршрутку, дамо трохи грошей, щоб могли звідти до свого села добратись.

-Допоможіть будь ласка, буду Бога благодарити за вас до кінця життя!»

Минулого тижня відправили Михайла Миколайовича до Івано-Франківська.

Дякуємо за фото Александр Чекменев (Alexander Chekmenev)