Віталік

Одна із небагатьох київських лікарень, звідки не викидують людей на вулицю, наче непотріб — лікарня біля метро Університет.

Волонтери вільно приїжджають туди, мають можливість допомогти нужденним…

«-Привіт. Розкажи трохи про себе. Мож, зможемо допомогти якось…

-Звуть мене Віталій.

Народився я в 1971 році. Жив, як все — садок, школа, ПТУ. Потім друзі стали випивати, хуліганити, ну і я з ними.

Потрапив до в’язниці, через чотири роки звільнився.

Після звільнення влаштувався на роботу, зійшовся з жінкою — дочка народилася у нас.

Але нормально жити я не зміг, в’язниця тут сиділа (показує на голову). Знову став випивати.

Тоді ми розійшлися з нею і я став ще сильніше пити, а в 2008 знову сів у в’язницю на 4,5 року.

-Як ногу втратив?

-Аттт … .памарозіл (часом Віталік насилу вимовляє деякі слова — крім того, що у нього немає ноги, у нього стався півроку тому інсульт).

Сам я з Вишневого. Поки сидів, родичі забрали будинок і я звільнився прямо на вулицю. Бомжем став.

Взимку, щоб не замерзнути, напився сильно. Вибило мене на лавці, так і відморозив.

-Документи залишилися?

-Я їх втратив давно, вже й не пам’ятаю як …

-Родственнікі є?

-Все давно там (показує на підлогу). Мати, сестра, батько.

-Зрозуміло. Що далі думаєш робити?

— (довга пауза, видно, як розмірковує). Нуль, (показує пальцями) не знаю …

— Вибратися з цього глухого кута хочеш?

-Як?

-Гарне питання. Тобі потрібно пройти реабілітацію. Поїхати в спеціальний центр, де тебе навчать правильно дивитися на речі.

Розкажуть, як насправді влаштований світ. Згодом, відновишся, зможеш бути корисним суспільству, іншим людям допомагати…

Поїдеш?

-Поїду…

-Але там не можна пити, курити, матюгатися

-Все одно. Аби звідси виїхати. Я тут уже вісім місяців. Гірше, ніж у в’язниці.

-А чим гірше?

— У в’язниці рух був якийсь… Адреналін. А тут білі стіни, дах їде. На вулицю навіть не можу вийти.

Милиць навіть немає…

-Ну ок. Наступного тижня почнемо процес відновлення документів.»

(позавчора подали в поліцію заяву про втрату паспорта Віталіка, попереду ще багато роботи із ним, але все буде залежати від його рішучого бажання видертися із ями, куди його загнало життя)

дякуємо за фото Александр Чекменев (Alexander Chekmenev)