«Мене звати Витичак Євген Леонідович, 1976 року народження.
Народився я в Велико-Михайлівському районі Одеської області, в смт Цебіково.
Був брат. Помер в 21 рік. Був батько. Помер після брата через пару років.
Мати в Луганській області з вітчимом. Після того, як війна почалася, зв’язок з ними втратив. Живі або не живі — не знаю.
Після смерті брата я почав випивати. 23 мені було тоді.
Став їздити по заробітках по всій Україні.
В одному місті поживу, попрацюю, потім набридне — їжу в інше місто.
П’ять років тому потрапив до Києва. Поки працював, знімав хостел. Коли гроші закінчувалися, збирав пляшки, залізо, папір, пластик всякий. На приймання здавав. Спав, де доведеться, під балконами.
Один раз напився так, що заснув на морозі, потрапив до лікарні. Відрізали мені одну ногу, а на іншій нозі пальці відрізали.
Півтора роки пролежав у лікарні, купу крапельниць мені ставили, уколів всяких.
У лікарні я ще більше став пити. Виходу не бачив.
Нап’юся, мене виженуть з лікарні, швидка потім привозить. Був такий місяць, коли мене до 20-ти разів виганяли і привозили.
Віруючі до мене в лікарню приходили. Рік постійно пропонували мені в реабілітаційний центр поїхати, я все відмовлявся. Наслухався від сусідів по палаті: завезуть невідомо куди, й не виберешся потім … Дурень був, потрібно було їхати. Не поїхав і зараз ще проблеми зі спиною маю, болить страшно.
Сподіваюся, допоможуть мені відновити документи, зроблять інвалідність, на роботу допоможуть влаштуватися.
Може, сім’я коли-небудь буде … Одружуються ж інваліди теж … »
Зараз Женя перебуває в притулку, йде процес відновлення йому документів.
За фото дякую Александр Чекменев (Alexander Chekmenev)
Ледве пересувається, бо, за його словами, нога була зламана в декількох місцях. По батькові не пам’ятає, прізвище теж не…
Читати далі →1937 гр., Бездомна. Викладач хімії та біології. Останнє місце роботи університет ім Богомольця (науковий співробітник) Чоловік військовий помер, похований в…
Читати далі →Рибалов Микола Іванович народився в 1936 році в місті Мінусинськ (Росія). Коли йому не було ще й трьох рочків, в…
Читати далі →Вже не вперше отримуємо допомогу, яка майже повністю перекриває місячну потребу одного притулку. Цього разу у найнеобхідніших медичних засобах та…
Читати далі →Одна із небагатьох київських лікарень, звідки не викидують людей на вулицю, наче непотріб — лікарня біля метро Університет. Волонтери…
Читати далі →Дуже круто, коли молодь може розділити свій час з людьми в кризових ситуаціях. Після таких зустрічей в притулках на довгий…
Читати далі →Наша щира вдячність Diakonie ČCE — Humanitární středisko. Дякуємо дорогим друзям за серця, відкриті для страждаючого народу України. Дякуємо за…
Читати далі →бездомність в Києві та її причини, різні групи бездомних та кому саме ми допомагаємо, бездомність та covid-19… дякуємо Alexander Malov за допомогу…
Читати далі →Щиро дякуємо Nova Ukraine та особисто Anna Bietina за підтримку наших опікуваних памперсами. Нехай добро, яке ви робите для українців — повернеться до вас…
Читати далі →У 2004 приїхав з села Шершінци Одеської області до Києва на заробітки. Працював на будівництвах, де і заробив грижу. Нещодавно…
Читати далі →Народився і прожив майже все життя в Полтавській області, в місті Гадяч Закінчив школу, ПТУ, влаштувався трактористом. Потім одружився, народилися…
Читати далі →Новини!!! (23.02.) Як ми і обіцяли, всі кошти, що надійшли на наш рахунок в п’ятницю/суботу, ми використаємо на допомогу Володимиру…
Читати далі →