«Мене звати Витичак Євген Леонідович, 1976 року народження.
Народився я в Велико-Михайлівському районі Одеської області, в смт Цебіково.
Був брат. Помер в 21 рік. Був батько. Помер після брата через пару років.
Мати в Луганській області з вітчимом. Після того, як війна почалася, зв’язок з ними втратив. Живі або не живі — не знаю.
Після смерті брата я почав випивати. 23 мені було тоді.
Став їздити по заробітках по всій Україні.
В одному місті поживу, попрацюю, потім набридне — їжу в інше місто.
П’ять років тому потрапив до Києва. Поки працював, знімав хостел. Коли гроші закінчувалися, збирав пляшки, залізо, папір, пластик всякий. На приймання здавав. Спав, де доведеться, під балконами.
Один раз напився так, що заснув на морозі, потрапив до лікарні. Відрізали мені одну ногу, а на іншій нозі пальці відрізали.
Півтора роки пролежав у лікарні, купу крапельниць мені ставили, уколів всяких.
У лікарні я ще більше став пити. Виходу не бачив.
Нап’юся, мене виженуть з лікарні, швидка потім привозить. Був такий місяць, коли мене до 20-ти разів виганяли і привозили.
Віруючі до мене в лікарню приходили. Рік постійно пропонували мені в реабілітаційний центр поїхати, я все відмовлявся. Наслухався від сусідів по палаті: завезуть невідомо куди, й не виберешся потім … Дурень був, потрібно було їхати. Не поїхав і зараз ще проблеми зі спиною маю, болить страшно.
Сподіваюся, допоможуть мені відновити документи, зроблять інвалідність, на роботу допоможуть влаштуватися.
Може, сім’я коли-небудь буде … Одружуються ж інваліди теж … »
Зараз Женя перебуває в притулку, йде процес відновлення йому документів.
За фото дякую Александр Чекменев (Alexander Chekmenev)
Прекрасно розуміємо, що є невеликою організацією і всіх охочих досебе взяти нереально, а бездомних все більше і більше. Тож опікуємося…
Читати далі →Бездомна 1951 року народження. До 1969 жила з мамою, поки мама від важкої хвороби не вмерла у неї на руках….
Читати далі →Сьогодні вівторок! Щедрий Вівторок!!! Багато людей поруч потребують допомоги. Їм справді дуже зле. На сьогоднішній день у Києві кілька тисяч безпритульних…
Читати далі →Великдень це про надію. Надію, яка міняє все довкола. Надію на те, що з цим життям все не закінчиться. Якщо…
Читати далі →Серце радіє, коли бачиш, як люди, котрі певний час свого життя були зосереджені тільки на собі та своїх інтересах, в…
Читати далі →» Родом я сам із Сум. Після армії пішов на завод ім.Фрунзе ковалем працювати, потім, коли його закрили, займався…
Читати далі →Вже пару тижнів в одному з наших притулків знаходиться ця жінка. Її забрали з вулиці та привезли до нас волонтери,…
Читати далі →Друзі, завдяки вашій підтримці ми змогли відкрити шостий притулок. Він буде діяти на період карантину та направлений на подолання наслідків…
Читати далі →І ще раз ДЯКУЄМО Pro Bono Club Ukraine за знайомство із чудовим спеціалістом та людиною з добрим серцем Liza Maksymets! Вона безкоштовно сьогодні…
Читати далі →Ми зосереджені на допомозі бездомним похилого віку та бездомним інвалідам, але всім, хто до нас звертається, ми намагаємось допомагати, чим…
Читати далі →Для учнів дитячого центру Назарет (Nazaret Daily Kids Center) нашим соціальним робітником Ольгою Вигран був проведений урок на тему волонтерства….
Читати далі →