Шукаємо родичів Макса!

Велике прохання допомогти знайти рідних Максима!
Максим, народився в смт Пантаївка, Олександрівського району, Кіровоградської області, 28 грудня 1987 року — круглий сирота з 10-ти років.

Його мама померла, коли він був ще маленький, в 4 роки, здається від раку, а батько помер у лікарні від хвороби пов’язаної з алкоголем. Старший брат помер в 2017 році також від алкоголю. Є ще дві сестри, яких не можемо знайти. З того, що він про них пам’ятає:

Світлана Генадіївна Шарипова 5 травня 1980-1985. Проживає у Світловодську.

Юлія Генадіївна Шарипова грудень 1986,або 14.02.1986
Проживає в Кропивницькому.

Максим жив і навчався в Пентаївській школі-інтернаті Кіровоградської області. Про школу у Максима різні спогади, зазвичай не добрі: то, як хтось зі школи — повісився, то, про п’янки, які закінчувалися лікарнями, то про крадіжки.
Після закінчення школи він навчався в Капітанівському професійному ліцеї переробної промисловості. Там проживав, навчався, а після навчання працював. Розповідав, що працював навіть, за столярним станком, поки чуть пальці собі не відрізав.

Майстер зробив йому великий наганяй і за станок Максима більше не пускав. Так і працював прибиральником цеху.

В Київ потрапив, приблизно, в 2010 році. Подзвонив йому старий однокласник і сказав, щоб приїжджав у Київ. В Києві, типу, багато роботи і таке інше, що він його зустріне на вокзалі і допоможе влаштуватися. Макс зібрав речі і поїхав. Невідомо, чи це був жарт, чи просто в одноклассника сталися проблеми, але коли Максим вийшов в Києві, ніхто його не зустрів…

На п’ятий день на вокзалі знайшли його християни з церкви на Солом’янці та поселили в притулок, який вони на той час мали. Прожив там 5 років. Потім приміщення притулку забрали.

Після цього жив в Будинку соціального піклування по вулиці Суздальській, 4а. Працював в супермаркеті. Розвозив візочки. Жив він там 3 роки, поки не образився на них за те, що вони викинули його речі разом з документами на смітник.

Зимою 2018 році, коли настали морози дізналися про БСП і відвезли його туди влаштовувати. В закладі довідалися, про те, що він там жив три роки. Працівники засвідчили, що Максим дуже деградував в фізичному плані. З того часу намагався відновити документи для Максима та оформити інвалідність, якої в нього не було, як він каже.

Слава Господу документи відновили тиждень тому. Місце де він зареєстрований непридатне для житла. Ліцей — закрито. Плануємо зробити інвалідність.
Якщо дасть Господь, то дуже б хотілося, щоб Максим не жив на вулиці.

Вся історія Максима написана з його слів.