«Дуже хочу змінити життя! Поки не знаю як, але вірю, що це можливо », каже Ігор Пелих, проживши 10 років без сімї і останні 2 роки без даху над головою.
З Ігорем нас познайомила Олена Мельник — це один з її підопічних, яким вона регулярно носить їжу.
З трьох бездомних людей, що живуть під відкритим небом у Житнього ринку, яким ми в той день запропонували спробувати змінити життя, погодилися троє, але коли справа дійшла до справи))))
поїхав в Дім Милосердя Київ один Ігор.
За три тижні перебування у нас він підлікувався, ми почали відновлювати йому документи.
Минулої п’ятниці відвезли його в приватний будинок престарілих під Броварами, будемо допомагати йому там соціалізуватися.
Ось, його історія.
«Прізвище моє Пелих Ігор Іванович. Народився в 1960 році.
Батько Пелих Іван Іванович, мати Пелих Ганна Іванівна.
Народився я в місті Києві, на Вітряних Горах. Там і прожив дитинство в приватному будинку — в дитячий садочок не ходив, виховували мене бабуся і дідусь.
Закінчив школу, вступив до технікуму радіоелектроніки, його теж закінчив.
У 1979 році я одружився.
У 23 роки пішов служити в армію, опинився в Туркменії.
Після того, як прийшов з армії, влаштувався працювати рибалкою. Працював, в основному, на Київському морі.
Народився син, виріс. Але, на жаль, після того, як він пішов в армію, ми з дружиною розлучилися.
Одружився ще раз, розлучився.
З попередньою сім’єю майже не спілкувався. Батьки мої, на той час, вже померли, поховав їх.
Жив одинаком, працював, знімав кімнату, поки не зламав стегно через невдале падіння. Потім додався перелом руки, на який лікарі неправильно наклали гіпс, через що вона неправильно зрослася. Працювати виявився не в змозі, став бездомним.
Розумію, що в тому, що потрапив на вулицю, винен сам — не дорожив відносинами з людьми.
Дуже хочу змінити життя! Поки не знаю як, але вірю, що це можливо »
Сьогодні відвідали військову базу, де служать наші побратими. У мирний час(відносно мирний, бо горе-сусіди напали ще в 2014) співпрацювали в…
Читати далі →Приємний дзвінок із минулого. Сьогодні нам подзвонив Бандурко Юра. Вперше за весь термін його перебування в місцях позбавлення волі він…
Читати далі →Мінус три колоски в снопах смерті. Три прекрасних людини не замерзне взимку на вулиці, їх не поб’ють малолітні розбійники,…
Читати далі →Народився в 1957, в Свердловській області, Ірбітському районі, селі Харламово. Ріс звичайною дитиною, після школи закінчив ПТУ на слюсаря. До…
Читати далі →Родился и жил в Москве, Кунцево, ул. Кременчугская 36/28 до 1985 года пока жена не привела в дом начальника своего, жить….
Читати далі →У нашої Вікторії чи не найсумніша історія з усіх: рідна донька виписала з хати, чоловік бив так, що повністю осліпла…
Читати далі →Це Михайло. 67 років. Один брат їхав на автівціі і побачив як Михайло впав на проїжджій частині. Були думки проїхати…
Читати далі →Недавно знов зустрілися з Наталею Радюк. В минулому році наш волонтер знайшов її на сходах підземного перехода біля метро Святошин….
Читати далі →Кілька днів тому привезли до нас в притулок з Життєлюба сліпого дідуся, який жив в коморі на поверсі житлового будинка, біля…
Читати далі →1. Спасибі всім, хто молився за це служіння в січні! Подяка Богу: 1. Зареєстрували громадську організацію «Будинок милосердя Київ» 2….
Читати далі →Завдяки вашим репостам світлину побачив його брат та зв’язався з нами. Те що він нам розповів дуже сумна історія……
Читати далі →