Ігор Пелих

«Дуже хочу змінити життя! Поки не знаю як, але вірю, що це можливо », каже Ігор Пелих, проживши 10 років без сімї і останні 2 роки без даху над головою.

З Ігорем нас познайомила Олена Мельник — це один з її підопічних, яким вона регулярно носить їжу.

З трьох бездомних людей, що живуть під відкритим небом у Житнього ринку, яким ми в той день запропонували спробувати змінити життя, погодилися троє, але коли справа дійшла до справи))))

поїхав в Дім Милосердя Київ  один Ігор.

За три тижні перебування у нас він підлікувався, ми почали відновлювати йому документи.

Минулої п’ятниці відвезли його в приватний будинок престарілих під Броварами, будемо допомагати йому там соціалізуватися.

Ось, його історія.

«Прізвище моє Пелих Ігор Іванович. Народився в 1960 році.
Батько Пелих Іван Іванович, мати Пелих Ганна Іванівна.
Народився я в місті Києві, на Вітряних Горах. Там і прожив дитинство в приватному будинку — в дитячий садочок не ходив, виховували мене бабуся і дідусь.

Закінчив школу, вступив до технікуму радіоелектроніки, його теж закінчив.

У 1979 році я одружився.

У 23 роки пішов служити в армію, опинився в Туркменії.
Після того, як прийшов з армії, влаштувався працювати рибалкою. Працював, в основному, на Київському морі.

Народився син, виріс. Але, на жаль, після того, як він пішов в армію, ми з дружиною розлучилися.

Одружився ще раз, розлучився.

З попередньою сім’єю майже не спілкувався. Батьки мої, на той час, вже померли, поховав їх.

Жив одинаком, працював, знімав кімнату, поки не зламав стегно через невдале падіння. Потім додався перелом руки, на який лікарі неправильно наклали гіпс, через що вона неправильно зрослася. Працювати виявився не в змозі, став бездомним.

Розумію, що в тому, що потрапив на вулицю, винен сам — не дорожив відносинами з людьми.

Дуже хочу змінити життя! Поки не знаю як, але вірю, що це можливо »