Сьогодні відвідали військову базу, де служать наші побратими. У мирний час(відносно мирний, бо горе-сусіди напали ще в 2014) співпрацювали в соціальному служінні. У час війни хлопці пішли захищати Україну. Військові прийняли нас більше ніж привітно — повечеряли в солдатській їдальні; помолилися; послухали новин з фронту; згадали всіх спільних знайомих; намітили, де можна діяти разом. Через відомі причини ні місця, ні назв не викладаємо.
Просто хочемо подякувати, що ви є.
І Так Добре, що Ви Є. А ми тішимося, що можемо підтримати вас продуктами і медикаментами. Дякуємо також колегам з Diakonie ČCE та новим знайомим з Orphan’s Promise — Обетование сироте , які зробили допомогу можливою і більш відчутною.
Підтримайте нашу діяльність фінансово. Більш детальна інформація з реквізитами знаходиться у розділі «Допомогти».Нехай Господь благословить тебе!
#ДімМилосердяКиїв, #Україна
Рибалов Микола Іванович народився в 1936 році в місті Мінусинськ (Росія). Коли йому не було ще й трьох рочків, в…
Читати далі →Гуманітарка зараз вкрай потрібна. Десь, особливо в центральних містах, її зібрано вдосталь, а десь ні. В окуповані російськими терористами населені…
Читати далі →Недавно знов зустрілися з Наталею Радюк. В минулому році наш волонтер знайшов її на сходах підземного перехода біля метро Святошин….
Читати далі →Ще з самого початку епідемії ми наголошували, що бездомні стали особливо незахищеними в новій реальності, яку створив карантин в Києві…
Читати далі →Сьогодні у нас звільнилось місце в одній з квартир, то ми запропонували Василію Петровичу переїхати до притулку, а він відмовився….
Читати далі →Ми зосереджені на допомозі бездомним похилого віку та бездомним інвалідам, але всім, хто до нас звертається, ми намагаємось допомагати, чим…
Читати далі →Монотонна, одноманітна робота. День схожий на попередній… і на той, що був перед ним… і тиждень назад… Замкнуте коло справ….
Читати далі →Недавно до нас завітав простий студент із Лівіїї, який навчається в Києві. Поволонтерити є всім можливість! Перший раз у житті…
Читати далі →«Мене звуть Волинчук Любов Олександрівна, 1960 року народження. 16 років тому моя дочка залишила мене без квартири. Я, звичайно, сама…
Читати далі →Світлана чотири роки тому зосталася без житла. Із сином інвалідом опинилася на вулиці. Син залишився на Кіровоградщині де зараз працює…
Читати далі →Сам я з сіла Єгоровка Черніговської області. Коли мені було 2 роки ми переїхали в місто Прилуки і там жили….
Читати далі →Ледве пересувається, бо, за його словами, нога була зламана в декількох місцях. По батькові не пам’ятає, прізвище теж не…
Читати далі →