Балабанська Марія Василівна, 1930 р.н.

«Звати мене Балабанська Марія Василівна, 1930 р.н.

Батьки мої померли від голоду, я ж маленька скиталася по під сараями, під мусорками жила, аж поки мене не забрала до себе багатирка, бо всі бідні повмирали і в неї я жила до 1946 року, працювала у неї. Одного разу пошкодила руку, рука почала гнити, а багатирка мене не доглядала, тому я однорука була.

В 1946ому приїхали з міста брати людей на стройку, а село мертве було, війна всіх повибила. Сільсовет мене й віддав, бо рідних не було.

В Києві стало зовсім погано з рукою, пішло зараження, мене поклали в лікарню. Там, після одужання, мене всиновила одна санітарка, у неї ще дві дочки було. Привела додому, поділились одежою зі мною, стала я як принцеса. Дуже добре мені у них жилося.

Через два місяці були танці в саду. Ми й пішли туди вчотирьох я, сестри та мати.
До матері підходить один капітан та каже: можна вашу доньку запросити на танець і на мене показує. Мати каже: так. І він весь вечір та після 30 років мене не відпускав. Одружились ми з ним.

Працювала в воєнторгі 16 років. Потім пріключилась зі мною астма сєрдєчна. Довго лікувалась.

Муж помер, діточок у нас не було.

Одного разу вночі прокинулась я від писку, на смітнику на вулиці щось піщало, може котеня, чи миша придавлена, аж вихожу – дитина! Позвонила в міліцію, відвезли її в лікарню. Дєвочка оказалась.

Навіщала я її в лікарні та й всиновила потім, виростила.

А як зі мною біда сталася, вона до мене так…драма ціла…вона й до цього мене била інколи, а зараз взагалі не прийняла…»

допомогти можна:
1. приїхати та поспілкуватись із нею, вона любить поговорити
2. матеріально — 4246 0010 0029 4045 приват банк ДМ КИЇВ ГО (Парубочий Віталій).
В призначенні вказати ‘благодійна пожертва’!!!