Привезли до нас в притулок бабусю 90 років. Згоріла хата в селі, донька в Києві відмовилась забирати мати до себе. Взагалі відмовилась допомагати.
Привезли її до нас з Деснянський територіальний центр соціального обслуговування
Нажаль в місті немає державного притулку для людей в кризі(((
«Звати мене Балабанська Марія Василівна, 1930 р.н.
Батьки мої померли від голоду, я ж маленька скиталася по під сараями, під мусорками жила, аж поки мене не забрала до себе багатирка, бо всі бідні повмирали і в неї я жила до 1946 року, працювала у неї. Одного разу пошкодила руку, рука почала гнити, а багатирка мене не доглядала, тому я однорука була.
В 1946ому приїхали з міста брати людей на стройку, а село мертве було, війна всіх повибила. Сільсовет мене й віддав, бо рідних не було.
В Києві стало зовсім погано з рукою, пішло зараження, мене поклали в лікарню. Там, після одужання, мене всиновила одна санітарка, у неї ще дві дочки було. Привела додому, поділились одежою зі мною, стала я як принцеса. Дуже добре мені у них жилося.
Через два місяці були танці в саду. Ми й пішли туди вчотирьох я, сестри та мати.
До матері підходить один капітан та каже: можна вашу доньку запросити на танець і на мене показує. Мати каже: так. І він весь вечір та після 30 років мене не відпускав. Одружились ми з ним.
Працювала в воєнторгі 16 років. Потім пріключилась зі мною астма сєрдєчна. Довго лікувалась.
Муж помер, діточок у нас не було.
Одного разу вночі прокинулась я від писку, на смітнику на вулиці щось піщало, може котеня, чи миша придавлена, аж вихожу – дитина! Позвонила в міліцію, відвезли її в лікарню. Дєвочка оказалась.
Навіщала я її в лікарні та й всиновила потім, виростила.
А як зі мною біда сталася, вона до мене так…драма ціла…вона й до цього мене била інколи, а зараз взагалі не прийняла…»
допомогти можна:
1. приїхати та поспілкуватись із нею, вона любить поговорити
2. матеріально — 4246 0010 0029 4045 приват банк ДМ КИЇВ ГО (Парубочий Віталій).
В призначенні вказати ‘благодійна пожертва’!!!
Одна з мрій Дому Милосердя нарешті втілилась у життя і вже навіть переїхалана ПМЖ в «Гавань» — притулок у селі…
Читати далі →Народився в 1957, в Свердловській області, Ірбітському районі, селі Харламово. Ріс звичайною дитиною, після школи закінчив ПТУ на слюсаря. До…
Читати далі →Порадійте разом із нами! Влітку нас прийняли до європейської спільноти, яка бореться із бездомністю. Ми стали асоційованими членами цієї організації…
Читати далі →Щонеділі ми збираємось на одній з квартир де разом співаємо, розмірковуємо над різними темами. Сьогодні до нас завітав Alexander Napreyenko Читали притчу…
Читати далі →Світлана чотири роки тому зосталася без житла. Із сином інвалідом опинилася на вулиці. Син залишився на Кіровоградщині де зараз працює…
Читати далі →Друзі, гарного тижня всім! Якщо в когось є непотрібні окуляри, віддайте будь ласка нам в притулки. Люди мають нормально бачити….
Читати далі →«Мене звати Витичак Євген Леонідович, 1976 року народження. Народився я в Велико-Михайлівському районі Одеської області, в смт Цебіково. Був брат….
Читати далі →Я народився в Запоріжжі в 1959, бездомний. Від першого шлюбу залишилася дочка. Одружився повторно, друга дружина через 12 років спільного…
Читати далі →Я, Батенко Надія Федорівна, 1954 року народження. Все життя прожила в Києві. Закінчила технікум на старшого продавця. Працювала за фахом….
Читати далі →На бесплатные раздачи еды приходят люди разные: обычные люди и люди бездомные в разной глубине кризиса – кто-то месяц на…
Читати далі →52 роки, бездомний. Працював вантажником на базарі, жив в переході біля метро Либідська. Місяць тому виписв з друзями, заснув на…
Читати далі →«Мене звати Агаджанов Сергій Артюшовіч. 60 років мені. На вулиці живу з 2012 року. На Оболоні у мене живуть рідні…
Читати далі →