Батенко Надія Федорівна

Я, Батенко Надія Федорівна, 1954 року народження.

Все життя прожила в Києві. Закінчила технікум на старшого продавця. Працювала за фахом. Більш як 20 років працювала сама на себе – продавала речі в ніжинській електричці. Була одружена, але через постійні сварки вирішила піти з сім’ї. Приютила до себе Поліна Федотовна — самотня подруга, яка жила на Протасовому Яру.

В 2019 році вона померла і її родичі мене «попросили». З того часу і до початку карантину я ночувала в ночліжці на Жилянській. А потім і її закрили, тому й почала жити на вулиці. На той час я вже ходила на милицях, бо ноги були, як ватні. 12 серпня цього року йшла після дощу, ноги роз’їхались і я з усієї дурі впала на праву сторону – вибила собі стегно, дуже забила коліно і руку в лікті. Довго лежала, бо допомогти було нікому. Коли добрі люди все ж доправили до лікарні. А там з такими як я не дуже…

Ледь ходячу її фактично випровадили з лікарні на вулицю. Друзі із #СпільнотаСвятогоЕгідія привезли до нас Надію Федорівну місяць назад. Щоденні процедури, «прогулянки» по притулку потроху дають про себе знати і Надія Федорівна робить видимі успіхи. Але ще багато попереду, адже вона потрапила до нас із «червоним» паспортом, а щоб зробити їй український, потрібно багато часу.