UA/ENG
При першій нагоді відвідали Макарівський район, щоб евакуювати чоловічу частину Дому Милосердя. На власні очі побачили жахіття, які натворили росіяни. Біль читається на обличчях уцілілих селян, ним прописані розстріляні оселі. Природною реакцією на військові злочини росіян є страх і ненависть. Та страх — паралізує, ненависть — засліплює.. Це якраз те, чого і добивається ворог. Щоб перемогти на війні маємо керуватися іншим. Діяти, допомагати, відбудовувати, єднатися, жертвувати.
В Київській області починається відновлення, і по щойно розмінованим дорогам вирушають військові, авто з гуманітаркою. Раді, що і ми можемо долучитися до цієї місії.
At the first opportunity, we visited the Makarovsky district in order to bring out the male part of the House of Mercy. They saw with their own eyes the horrors that the Russians had done. The pain is read on the faces of the surviving villagers, they are registered with the executed houses. The natural reaction of Russians to war crimes is fear and hatred. But fear paralyzes, hatred blinds. This is exactly what the enemy wants. To win a war, one must be guided by others. Act, help, restore, unite, donate.
Restoration begins in the Kiev region, and military vehicles with humanitarian aid are sent along the newly cleared roads. We are glad that we can join this mission.
——-
Дуже дякуємо за допомогу і тимчасовий притулок:
Євангелічно-лютеранська громада Св.Мартіна м.Київ
Diakonie ČCE
Церква Нове життя
Макарівська Християнська Церква
#ДімМилосердяКиїв #бездомні #живі #вільні
Since 2020, «House of Mercy Kiev» had its own shelter in Andriivka, Makariv district. Up to 20 people lived there…
Читати далі →5 беззахісних жінок похилого віку із інвалідністю не будуть мешкати на вулиці. Дякуємо благодійниці, яка пожертвувала нам холодильник та пральну…
Читати далі →З великою радістю ділимось надзвичайно важливою подією! Одну з наших підопічних, 72-річну Віру Семенівну Токолову донька Єлена, яка з сім’єю…
Читати далі →Мене звуть Сергій, мені 40, бездомний. Батько залишив мене, сестру і маму, коли мені було 3 роки. Мама була цілими…
Читати далі →На бесплатные раздачи еды приходят люди разные: обычные люди и люди бездомные в разной глубине кризиса – кто-то месяц на…
Читати далі →» Родом я сам із Сум. Після армії пішов на завод ім.Фрунзе ковалем працювати, потім, коли його закрили, займався…
Читати далі →Нині радість стала, яка не бувала… 🙂 Ирина Воляник (Irina Volyanik) передала нам малюночки від діточок, які малювали їх спеціально для людей…
Читати далі →Порадійте разом із нами! Влітку нас прийняли до європейської спільноти, яка бореться із бездомністю. Ми стали асоційованими членами цієї організації…
Читати далі →Ділимся із вами радістю! Нарешті, знайшовся лікар-терапевт, яка окрім професіоналізму має ще й велике серце. Дякуємо Евгения Хилько за витрачений час та…
Читати далі →«Мене звати Агаджанов Сергій Артюшовіч. 60 років мені. На вулиці живу з 2012 року. На Оболоні у мене живуть рідні…
Читати далі →Вчора один із наших опікуваних запросив нас відмітити свою першу зарплатню 🙂 приємно 🙂 Володя прийшов до нас 8 місяців тому без надії…
Читати далі →«Мене звати Жарий Сергій Васильович, 1987, бездомний. Батьків у мене рано не стало. Виріс в інтернаті. Березне, Чернігівської області….
Читати далі →