Раніше наше уявлення про умови проживання людей в Київському міському центрі комплексного обслуговування бездомних осіб (в народі Ясногородка), було сформоване на візиті дворічної давнини та розповідях бувалих. Тому, супроводжуючи туди людей, втішали себе думкою «Ну, хоч не на вулиці ночувати буде»😔. Цього тижня вперше відбулася зустріч двох команд — Дому Милосердия та Ясногородки на чолі з директором Сергієм Вікторовичем Ільїним.
Сказати, що ми вражені — нічого не сказати!🤩 Нас зустріли, як поважних гостей, партнерів. А ми і є партнери! Різні масштаби, стартові ресурси, джерела фінансування, але нива у нас одна, однакова мета, підхід та бачення вирішення проблеми! Дім Милосердя — малесенька недержавна неприбуткова організація, що допомагає виключно за рахунок добровільних пожертвувань, які з початком пандемії COVID19 скоротились майже втричі. Тому, ми цінуємо ресурси, які вкладаємо у кожну душу. Для нас зустріти в Ясногородці «своїх» (екс-підопічних, яких там близько 30 чоловік) живими, здоровими, а головне — життєрадісними, стало величезним полегшенням! 😊
Причини того очевидними стали в процесі вичерпної екскурсії у всі закутки цього пансіонату.
Ось що ми побачили:
— капітальний ремонт та модернізація усіх зон із дотриманням необхідних вимог для людей з особливостями пересування;
— приведення у відповідність до європейських норм та стандартів обслуговування людей;
— нову систему вентиляції, опалення, пожежовиявлення та оповіщення;
— оновленний інвентар;
— доброзичливе ставлення;
— пейзажі Київського моря.😍
Ми бачили, як згадку про минуле керівництво, мрак та жахіття безвідповідального ведення господарства та, в противагу, комплексний підхід у піклуванні нинішнього колективу! Про це гучно говорять теплиці на території, в яких «клієнти» можуть вирощувати своє, (напр., зелень) та заплановане відкриття соціального готелю для осіб, які пройшли соціальну адаптацію, але не мають можливості придбати власну нерухомість, при цьому здатні відшкодовувати частину проживання. Перед нами відкрили двері мрії (ми пообіцяли не розповідати про неї). Ми побачили неймовірний краєвид на березі Київського моря, яким щодня має можливість насолоджуватись кожен клієнт Ясногородки.
— Як Вам стільки всього вдалось зробити за два роки? — запитали ми у Сергія Вікторовича.
— Тільки раціональне використання коштів дає ефективні результати! — відповів він, — Легко очолювати готовий процес, але нам довелось підіймати все з колін, розвивати і при цьому збільшувати об’єм з 55 до 150 чоловік. Наша ціль — обслуговувати до 300 чоловік.
Круто!💪
Остаточне усвідомлення того, що ми досягаємо однієї і тієї ж мети з різних сторін прийшло після фрази директора: «Якщо справді хочеш допомогти — приїдь, проведи час з людиною, поспілкуйся, взнай чого хоче сама людина, і без обіцянок виконай! Хочеш посадити алею?! Сади з НИМИ, вздовж ЇХ корпусів, ЇХ дерева! Тільки індивідуальність та персоналізація у проявах допомоги! «Всім все» не зпрацьовує!». Це те, з чим зіштовхуємось ми щодня!
Підводячи підсумки, ми щиро радіємо такому знайомству і віримо, що тепер сил, спрямованих на порятунок людей, значно більше, бо лише в діалозі, у співробітництві та в єдності наша сила, незважаючи на всі наші відмінності!🤝
Сьогодні привезли до нас хлопця. Затримка розумового розвитку. Один з тих нешкідливих і довірливих людей, яких мало … Після смерті…
Читати далі →Якщо у вас або ваших знайомих є робота з наданням житла, яку б могла виконувати ця людина — це буквально…
Читати далі →Ще з самого початку епідемії ми наголошували, що бездомні стали особливо незахищеними в новій реальності, яку створив карантин в Києві…
Читати далі →Вже не вперше отримуємо допомогу, яка майже повністю перекриває місячну потребу одного притулку. Цього разу у найнеобхідніших медичних засобах та…
Читати далі →«Мене звати Шулик Вікторія Володимирівна. 1962 року народження. В кінці 90-х важко було, продали квартиру з дочкою квартиру в…
Читати далі →Привезли до нас сьогодні хлопця із затримкою розумового розвитку. Вєрозуб Олександр Володимирович, 17.12.1989 р.н. На вигляд дуже добрий хлопець. Нещасний….
Читати далі →«Звуть мене Тіщенко Василь Миколайович. Народився я 12 серпня 1957 року в Чернігівській області, село Полуботки. Закінчив 4 класи в…
Читати далі →Вчора відвезли Степана в Хоспіс для літніх людей та оплатили його перебування за 2,5 місяці. За цей час допоможемо йому: — отримати…
Читати далі →Якщо вам ваші проблеми здаються непереборними та важкими, подивіться, як один із наших опікуваних, молодий хлопець не в змозі без…
Читати далі →Народився в 1974 році (44 роки). Родом з Хмельницької області, майже все життя прожив у Вінницькій. Близько 10 років тому…
Читати далі →Йому 58. Юра повністю сліпий, бо пару років тому йому бризнули в очі з балончика невідомою рідиною або газом. Одне…
Читати далі →12.07.2017 Велике спасибі Людмилі за пожертвування нового взуття нужденним старим!
Читати далі →