Із тієї ж Міської клінічної лікарні №12 взяли під свою опіку Бандурку Юрія Миколайовича 1983 року народження. Перелом 4, 5 шийних хребців, отриманий на неофіційній роботі. Подяка Богу, що ходить! Хоч і з ходунками, але ХОДИТЬ!
Що може викликати більшу повагу, ніж сміливість розповісти про себе гірку правду?! Юра не хизується своїм минулим, але й брехати не став. І ми «смакувати» не станем – нехай минуле залишиться минулим. Значно важливіше яким стане його майбутнє!
Ось те, що Юрко сам про себе розповів:
Народився і жив в місті Жовті Води Дніпропетровської області. Батьки давно померли. Від тоді я і з сестрами перестав спілкуватись. Нині одна живе в Запоріжжі, а друга в м. Дніпро. Жовті Води – містечко невелике. Роботи там нема, тому я в Київ приїхав. Тут, в столиці життя бурне – «цікавих» справ вистачало. Спробував наркотики, але вже два роки не вживаю, вдалось «зпригнути». Не сидів. Офіційного обочого стажу 12 років. Але останні роки я без трудової працював.
На останньому місці роботи вантажником працював. Довго працював. Муку розвантажували, молодий напарник мішок не втримав і якось так кинув мені його на плече, я тільки почув, що щось хруснуло. Зразу не звернув уваги. Але щодня мій стан ставав дедалі гіршим. Прийшов час, коли я на ліжко паралізований звалився. Тоді навіть пальцями рук не міг поворушити, добре, що до швидкої вчасно звернувся.
А зараз Юрко спокійно, неквапливо ходить по притулку. Вже почали відновлювати його документи, щоб оформити виплати по інвалідності.
Дякуємо лікарям 12ї за милосердне ставлення до людей, які опинились у подібних ситуаціях! Шана і повага!!!
