Сьогодні забрали до притулку і Віктора Володимировича Бессонова. Він не говорить. Ймовірніше за все — німий. Дає знати, що трішки чує. Пише, що йому за 30. Точної дати народження згадати не може, хто він — також. Пише, що це не хвороба. Його мімічні реакції говорять про страх, хвилювання і відчай. Пише, що його часто залишили на призволяще, що на вулиці знаходиться вже тривалий час і про те, що багато чого довелося пережити. Все, що нам відомо достовірно — це ПІБ, що він любить читати книги. Пише Віктор дуже грамотно, гарною українською; відповіді на питання ретельно обдумує, розважає над кожним словом.
Особливе значення для нього мають бензинова запальничка та ключі, один з яких від поштової скриньки старого зразка з номером. Чому? Не говорить.
Для того, аби ми змогли оперативно ефективно допомогти Віктору, відновити документи, нам потрібні реальні перевірені факти історії його життя. Тому просимо поширити даний пост!!! В історії нашої організації вже траплялись випадки коли саме завдяки репостам вдавалося повернути людину додому, в обійми до близьких людей.
З огляду на вже зроблену роботу хочеться окремо подякувати пані Файні та її «команді» — пані Мілі, пані Любі та іншим милостивим сусідам за їх невтомну наполегливу турботу та дієву жертовну любов!!!
