Рогулько Володимир Петрович

Сестра Нектарія та пані Зоряна дуже завзято, натхненно та наполегливо клопотались, щоб на вулиці відтепер ночувало на одну людину менше. Рогулько Володимир Петрович 1950 року народження жив на вулиці з 2015. Його історія не із жалісливих, він не вдавався в сльозливі подробиці але й на «незручні»  питання відповідав чесно та відкрито. Ні сестра Нектарія, ні пані Зоряна в «брудному одязі» Володимира Петровича не порпались і нам не хочеться цим займатись. Тому вирішили провести нестандартне інтерв’ю.

— Ви прожили таке складне життя! Чи є щось, про що Ви жалкуєте?

— Та ні, нема про що жалкувати! Я вважаю, що все що було, то мохом поросло.

— Чи були такі рішення у житті, які Ви готові визнати помилковими?

— Майже кожна людина, озираючись назад, знайде такі рішення. Я втратив перше кохання в 16 років. Досі докоряю собі… Був би характер іншим, все пішло б інакше. А так, обоє плюнули на все і пішли на принципи. А я за життя переконався — як тільки йдеш на принцип — все! Нічого не вийде! Завжди потрібен діалог щоб знаходити взаємопорозуміння та компроміси — не може жити людина в вакуумі.

— Коли у Вас востаннє були стосунки за якими сумуєте?

— Вже давно все скасувалось, давно не було нічого хорошого. Та вже й бути не може. Я самотній. Змирився з цим. Наче по воді пливу — вода повільно і я з нею.

— Чи очікуєте ви позитивних змін в житті?

— Я майже впевнений що вони от-от прийдуть! Ну не може бути в житті один негатив! Я вже бачу проблески.

— Коли Ви зрозуміли, що час щось змінювати?

— З 8 років я жив з бабусею (коли мені було 6, розвалилась сім’я, а у 8 померла мама). В 14 я вперше сів за крадіжку. Бабуся все терпіла, я це розумів і від того ставало боляче. Але 6 років назад, коли я вкотре сидів, вона померла і все відразу стало на свої місця. Я раптом усвідомив кого втратив і заради чого були і вся гордість, і принципи… Я втратив єдину рідну людину…Тоді й зрозумів, що так жити більше не можу. Навіть на квартиру бабусі не претендував, коли дядя її на себе оформляв.

— Чого ви чекаєте від Дому Милосердя?

— Що завдяки цій організації нарешті втіляться хороші зміни в моєму житті. В будь-якому разі, я цього дуже хочу, вірю і молюсь.

 

І ми також!

Інші історії