Сандуляк Галина

Я, Сандуляк Галина Іванівна. Народилась в селі Жабокрич Крижопільського району, Вінницької області у 1966 році.

Дитинство згадувати не хочу, бо мама мене не дуже любила. Все що згадується – школа, мамі допомагала по господарству. Ось все. Потім нетривалий шлюб — нажаль, не зійшлись характерами. «Втікла» в Київ понад 10 років тому. З рідних уже нікого в живих нема.

Працювала прибиральницею в різних місцях. Таким чином без документів залишилась – рік назад безсовісний роботодавець забрав паспорт і код, щоб, ніби, зробити копії та й так і не віддав по сьогодні.

На вулиці опинилась завдяки карантину, ще тій, першій хвилі. Безробітною стала відразу. Спочатку не стало чим платити за житло, потім закінчились кошти на їжу. Отак я попала на вокзал до бездомних людей. Притулилась до них щоб харчуватись, та ночувати не самій на вулиці, а в переході на картонці поряд з іншими. Але потім почала віддалятись бо я від них всього набралась, знаєте, у всіх воші, та проблеми з ногами… Ноги у мене давно були хворі – стара травма (порвані зв’язки), тому вони постійно отікали. але останнім часом стан погіршився, самі бачите. Я їх у трьох лікарнях намагалась полікувати.

Настало літо, я почала позбуватись всіх «здобутків». В денному центрі «Деполь Україна» можна безкоштовно помитись, а з Бучі приїжджали віруючі християни, які робили перев’язки та стрижки. От, мусила обстригти коси.

Як тільки ДМ Київ допоможе підлікувати ноги та відновити документи, відразу піду працювати! Я ніякої роботи не боюсь.

Кожна з історій людей, які потрапляють в притулки Дому Милосердя, унікальна, неповторна, болюча. Кожен підопічний потребує уваги, піклування. Наша мета – допомогти піднятись тим, хто самотужки цього зробити не може.

Стати нашим партнером у цій справі може кожен з вас, передаючи в притулки побутову хімію, ліки, одяг, а також жервуючи кошти. Кожен із нас, членів організаці «Дім Милосердя Київ» вдячний за участь у нашій діяльності!!

Інші історії