Народилася в Києві, виросла в інтернаті. Там же вивчилася на швачку, і деякий час працювала по спеціальності. Далі двірником.
Абсолютно не самостійна: квартиру надану державою довела до такого стану, що навіть короткий час перебувати в ній неможливо. Певний період там підживали і зносили речі зі смітників такі ж бідолахи, як і вона. Сусіди проклинають, їм не раз доводилося викликали поліцію, санстанцію і пожежників.
Один з наших підопічних, який шукав у тій квартирі прихисток, поїхав туди в пошуках втрачених документів. Поруч з домом і зустрів Олександру. Запропонував змінити життя. У нас було одне вільне місце в жіночому соціальному центрі. Олександра погодилася. Вимили, допомогли позбутись шустрих і надокучливих комашок, забезпечили всім необхідним для підтримання охайного, доглянутого вигляду. Потроху стає схожою на жінку. Щиро сподіваємося, що реінтегація можлива.
