Михайло Васильович

«Добрий день, мене звати Михайло Васильович, мені 58 років. Родом я з Івано-Франківської області. Там була дружина і син. Будинок у нас був. Чотири роки тому померла дружина. Через рік у нас згорів будинок.

Син одружився і поїхав в інше місто. Я теж один там поневірятися не міг і поїхав працювати по будівництвах. Там я і працював і жив три роки. Почав пити, як-то складно стало з усім що я пережив прокидатися. Так я працював і їздив і пив.
⠀
П’ять місяців тому мені подзвонили і повідомили що мій син врізався в КАМАЗ і загинув. Я поїхав на похорон, погано пам’ятаю той час, було дуже важко пережити це все. Після того як я поховав сина, забрав його документи і збирався поїхати додому. Чекав на електричку, підійшли три хлопці, попросили закурити, я дістав з сумки сигарети, дав усім по цигарці. Коли ховав пачку назад, відчув один удар пляшкою, за ним другий …

Далі я нічого не пам’ятаю. Отямився на лавочці в одних спортивних штанях і сорочці. Все забрали: курточку з документами, сумку з речами і документами сина, джинси зняли, гроші, взагалі все забрали.
Підійшов чоловік і викликав поліцію, вони мене одразу направили в лікарню, тут я вже два місяці. У мене була вибита щелепа, зламані ребра і рука. Руку ще потрібно буде оперувати, але ні грошей ні документів немає.
⠀
Тут в лікарні я звичайно не пив весь цей час, але думаю краще мені було б потрапити в реабілітаційний центр для алкозалежних, до кінця цю заразу кинути.
Очухаюся і буду думати, що далі робити зі своїм життям. ”
⠀
Сьогодні відправили Мишу в реабцентрі під Луцьк. Далі його заберуть і підтримають у відновленні документів Будинок Милосердя Київ.
Я купив йому необхідні медикаменти, які мені продиктувала лікар. Завтра відвезу йому ще одяг і м’якою їжі, якої він попросив, бо жувати не може. »
Інтерв’ю та допомогу волонтера з проекту Сука Життя