продовження історії про Сашу Верозуба із попередньої публікації...

Завдяки вашим репостам світлину побачив його брат та зв’язався з нами. Те що він нам розповів дуже сумна історія…

Їх мати мала акогольну залежність та народила їх пятьох від різних чоловіків: три дівчинки та двох хлопців.
Всі вони виховувались в будинках-інтернатах.

Брат бачив Сашу всього один раз в житті – Саші тоді було 3 роки, брату 5 років. Це йому розповідала потім вихователька.

Сашу доглядали сестри, але у одної діти, які бояться Сашу, друга живе в гуртожитку, у третьої чоловік-алкоголік, атмосфера теж не позитивна. Саша постійно ображався та уходив жебракувати.

Колись якісь підлітки зробили петарду, засунили йому в рот та підпалили…він ледве вижив, тому й розмовляє важко.

У брата були свої складнощі в житті, але вже кілька років він стабілізувався, та намагається вирватися з бідності.
Свого житла немає, на носі весілля – вони з нареченою орендували гостинку в Горішніх Плавнях, Полтавської області. Ще й речі не поразкладали, все в коробках стоїть.

Брат каже, що готовий ділити з Сашою кусок хліба, але просить щоб ми допомогли влаштувати Сашу в якийсь притулок до весни, щоб він потім міг забрати його до себе, поселити поруч в якійсь хаті та доглядати. Дрова дорого коштують, грошей нема та він боїться, чи впорається Саша із грубкою…

Ми знайшли для Саші притулок в Констянтинівці, Донецька обл., куди його погодились прийняти до весни.

Гроші на це діло ми вирішили пожертвувати з виставки “Видалені”, ті, що відвідувачі накидали в скарбничку.

Завтра, післязавтра будемо його відправляти.