Сестра Нектарія та пані Зоряна дуже завзято, натхненно та наполегливо клопотались, щоб на вулиці відтепер ночувало на одну людину менше. Рогулько Володимир Петрович 1950 року народження жив на вулиці з 2015. Його історія не із жалісливих, він не вдавався в сльозливі подробиці але й на «незручні» питання відповідав чесно та відкрито. Ні сестра Нектарія, ні пані Зоряна в «брудному одязі» Володимира Петровича не порпались і нам не хочеться цим займатись. Тому вирішили провести нестандартне інтерв’ю.
– Ви прожили таке складне життя! Чи є щось, про що Ви жалкуєте?
– Та ні, нема про що жалкувати! Я вважаю, що все що було, то мохом поросло.
– Чи були такі рішення у житті, які Ви готові визнати помилковими?
– Майже кожна людина, озираючись назад, знайде такі рішення. Я втратив перше кохання в 16 років. Досі докоряю собі… Був би характер іншим, все пішло б інакше. А так, обоє плюнули на все і пішли на принципи. А я за життя переконався – як тільки йдеш на принцип – все! Нічого не вийде! Завжди потрібен діалог щоб знаходити взаємопорозуміння та компроміси – не може жити людина в вакуумі.
– Коли у Вас востаннє були стосунки за якими сумуєте?
– Вже давно все скасувалось, давно не було нічого хорошого. Та вже й бути не може. Я самотній. Змирився з цим. Наче по воді пливу – вода повільно і я з нею.
– Чи очікуєте ви позитивних змін в житті?
– Я майже впевнений що вони от-от прийдуть! Ну не може бути в житті один негатив! Я вже бачу проблески.
– Коли Ви зрозуміли, що час щось змінювати?
– З 8 років я жив з бабусею (коли мені було 6, розвалилась сім’я, а у 8 померла мама). В 14 я вперше сів за крадіжку. Бабуся все терпіла, я це розумів і від того ставало боляче. Але 6 років назад, коли я вкотре сидів, вона померла і все відразу стало на свої місця. Я раптом усвідомив кого втратив і заради чого були і вся гордість, і принципи… Я втратив єдину рідну людину…Тоді й зрозумів, що так жити більше не можу. Навіть на квартиру бабусі не претендував, коли дядя її на себе оформляв.
– Чого ви чекаєте від Дому Милосердя?
– Що завдяки цій організації нарешті втіляться хороші зміни в моєму житті. В будь-якому разі, я цього дуже хочу, вірю і молюсь.
І ми також!