Родом з міста Токмак, Запорізької області. Там закінчила школу, та механічний технікум. Працювала на заводі штампувальницею. А коли завод закрився, пішла працювати художником-оформлювачем, бо це їй справді подобалося. Зустріла майбутнього чоловіка, він був теж творчою людиною. Займався відео зйомкою та мав бізнес.
У сім’ї народився син. Вони тривалий час жили у рідному місті.
Наталія каже, що за сімейними обставинами, та через труднощі з роботою довелося переїздити до столиці. Робота була, але не завжди, скоріше це були халтури. Сім’я не змогла винаймати житло. Чоловік почав сильно пиячити. Та невдовзі помер. Наталія залишилася з сином. Жили у вагончику, який їм віддали у користування на тривалий час. Наталія дізналася, що син потрапив у погану компанію і теж почав пити.
Трішки пізніше у нього виявили онкологію.
І він теж помер. Жінка залишилася одна, також має залежність.
Запитали, яку допомогу очікує від нас отримати. Наталія каже: «Хочу вийти з запою. А в майбутньому повернутися в рідне місто, яке зараз знаходиться в окупації».
«Про більше поки і не мрію».
#ДімМилосердяКиїв, #НЕбездомні
Діденко