Якщо у вас або ваших знайомих є робота з наданням житла, яку б могла виконувати ця людина – це буквально врятувало б його від вулиці.
Ігор не п’є і прагне почати жити.
“Привіт, я Ігор, народився і ріс в Києві.
Спочатку ми з сім’єю жили в приватному будинку на Вітряних Горах, потім переїхали на Гарматну.
Мама була завідуюча перукарні, батько викладав в інституті київської авіації.
Так я жив, зростав …
Пізніше у мене з’явився брат, я пішов в школу. Навчався в школі номер 67.
Після школи закінчив технікум за спеціальністю налаштування радіоаппаратутри.
Потім було весілля і в 81-му році я пішов в армію.
Після того як відслужив, повернувся до Києва. Різні життєві справи. Розлучення. Квартиру залишив дружині.
У 96-му році одружився вдруге. Ми заробили і купили разом з дружиною квартиру. Шлюб виявився складним, як-то не зійшлися ми і все.
У 2008 через постійні скандали я пішов від дружини і став жити окремо.
Пошкодив руку і після невдалої операції вона неправильно зрослася. Поки лежав в лікарні, гроші закінчилися. Так я опинився на вулиці.
На вулиці мені зустрічалися різні люди – і хороші і погані.
Потім потрапив в Дім Милосердя в Києві. Мені вже допомогли відновити документи, отримати другу групу інвалідності, але я не можу тут вічно жити, мене підтримали і потрібно йти далі.
Тепер мені потрібно знайти роботу, яку б я міг виконувати і бажано з житлом, тому що на вулиці жити я не хочу більше, сильно це важко.
Я не можу піднімати важкі вантажі і багато пересуватися через проблеми з рукою і ногою.”
Дякуємо нашим друзям із проекту Suka Zhizn за відео та допомогу у пошуку роботи для Ігора
Ледве пересувається, бо, за його словами, нога була зламана в декількох місцях. По батькові не пам’ятає, прізвище теж не…
Читати далі →«Мене звати Марушко Ярослав, 1972 р Сидів колись у в’язниці, там по листуванню познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Коли звільнився,…
Читати далі →Віталій після ампутації ноги майже рік пролежав в лікарні. Нікому не потрібний.Медперсонал не обтяжував себе тим, щоб начити людину пересуватися…
Читати далі →” Родом я сам із Сум. Після армії пішов на завод ім.Фрунзе ковалем працювати, потім, коли його закрили, займався…
Читати далі →«Мене звуть Колодій Володимир, народився я в 1954 році, під Донецьком. Батька не було, ростила мене мати. Потрапив я в…
Читати далі →Ситнік Тамара Дмитрівна 1948 родом з Хабаровського краю, місто Комсомольськ на Амурі50 років вже живе в Києві. Все життя працювала…
Читати далі →Микола не бачить на оба ока. Дякуємо лікарям 5-ої лікарні, що не виписали його просто на вулицю, а шукали варіанти,…
Читати далі →Має трьох дорослих дітей: двох синів та доньку, але у жодного не може жити. За її словами, звідусіль гонять 🙁 Вісім…
Читати далі →В суботу з вікна лікарні вистрибнув старенький бездомний Юрій Андрійович… Самотній, він постійно відчував себе нікому непотрібним та залишеним… Нажаль,…
Читати далі →На бесплатные раздачи еды приходят люди разные: обычные люди и люди бездомные в разной глубине кризиса – кто-то месяц на…
Читати далі →“Мене звуть Кадацька Любов Олександрівна, 03.12.1954 гр., Бездомна. Народилася під Запоріжжям, потім переїхала в Запоріжжя. Закінчила школу, працювала на…
Читати далі →Знайомтесь, це наш кототерапевт Соломон. Спеціалізація – нервові розлади, сум, депресія тощо))) Приїхав до нас з напівобпаленими вусами ще маленьким…
Читати далі →