«Мене звуть Лідія Михайлівна Толстова, мені 91 рік.
Народилася я в Україні, в Дніпропетровській області. Мій батько був директором школи.
Після війни нас вислали в Казахстан.
Потім нам дозволили повернутися в Дніпродзержинськ.
Там я працювала, там і з майбутнім чоловіком познайомилася.
Все життя пропрацювала на заводі. Правда, якийсь час була депутатом міськради.
Потім у нас народилася дочка. Зараз вона доросла, виховує вже свою дочку.
І дочка, і внучка інваліди. Живуть тут в Києві, в чужій кімнаті. Забрати мене до себе не можуть, самі ледве виживають.
Після смерті чоловіка і сестри (ми з нею близнюки були), переїхала до знайомих в Брест, там і жила до минулого року.
У минулому році переїхала на дачу, 60 км від Києва. На дачі і жила. Сусіди годували, поки могли. Вони мене і привезли до вас. Скоро зима, тому вони не будуть їздити на дачу.
Що мені робити – не знаю … »
За фото дякуємо Александр Чекменев (Alexander Chekmenev)
Нашому здивуванню не було меж, коли перед Новим Роком ми в телефоні почули: добрий день, хочемо накрити вам столи на…
Читати далі →Народився і прожив майже все життя в Полтавській області, в місті Гадяч Закінчив школу, ПТУ, влаштувався трактористом. Потім одружився, народилися…
Читати далі →” Родом я сам із Сум. Після армії пішов на завод ім.Фрунзе ковалем працювати, потім, коли його закрили, займався…
Читати далі →Ще з самого початку епідемії ми наголошували, що бездомні стали особливо незахищеними в новій реальності, яку створив карантин в Києві…
Читати далі →Ділимся із вами радістю! Нарешті, знайшовся лікар-терапевт, яка окрім професіоналізму має ще й велике серце. Дякуємо Евгения Хилько за витрачений час та…
Читати далі →Життя так склалося, що в свої 65 має в сукупності 40 років за гратами. Останній раз звільнився кілька років…
Читати далі →Друзі, завдяки вашій підтримці ми змогли відкрити шостий притулок. Він буде діяти на період карантину та направлений на подолання наслідків…
Читати далі →«Мене звуть Лідія Михайлівна Толстова, мені 91 рік. Народилася я в Україні, в Дніпропетровській області. Мій батько був директором школи….
Читати далі →Одна з найбільш дивовижних історій, яка трапилася з нами в цьому році 🙂 Бездомну Людмилу ми забрали з психіатричної лікарні в…
Читати далі →Ледве пересувається, бо, за його словами, нога була зламана в декількох місцях. По батькові не пам’ятає, прізвище теж не…
Читати далі →Микола не бачить на оба ока. Дякуємо лікарям 5-ої лікарні, що не виписали його просто на вулицю, а шукали варіанти,…
Читати далі →Олександр Ж. в свої 54 роки втратив все в одну мить. Безглузда випадковість призвела до аварії та позбавила обох ніг…
Читати далі →