Мене звуть Сергій, мені 40, бездомний.
Батько залишив мене, сестру і маму, коли мені було 3 роки.
Мама була цілими днями на роботі, ми з сестрою були надані самим собі – робили що хотіли.
Так я потрапив під вплив двору. Рано почав пити, кинув школу.
Потім мій друг вбив людину, я п’яний спав у цей час, але мене посадили теж. Отримав 6 років.
Під час відсидки померла мама. Сестра мені не писала і не спілкувалася зі мною.
Коли звільнився, пробував на роботу влаштуватися, нічого не виходило. Знову сів на три роки за крадіжку.
Звільнився, мене взяли різноробочим на будівництво, але я все одно продовжував пити.
Згодом підхопив ВІЛ.
У березні у мене стався інсульт, паралізувало праву половину тіла. З кожним днем мені стає все гірше і гірше.
Розумію, що скоро зовсім не зможу ходити, буду тільки лежати.
Великдень це про надію. Надію, яка міняє все довкола. Надію на те, що з цим життям все не закінчиться. Якщо…
Читати далі →«Мене звуть Лідія Михайлівна Толстова, мені 91 рік. Народилася я в Україні, в Дніпропетровській області. Мій батько був директором школи….
Читати далі →Сьогодні готували штолен на Різдво та вітали з днем нарождення Женю з притулку 🙂 Щиро дякуємо Lena Napreyenko за майстер клас …
Читати далі →Ситнік Тамара Дмитрівна 1948 родом з Хабаровського краю, місто Комсомольськ на Амурі50 років вже живе в Києві. Все життя працювала…
Читати далі →Дивились ми, дивились, як інші підводять підсумки року та й вирішили теж порахувати наші спільні (бо без вас ми б,…
Читати далі →Наша щира вдячність Diakonie ČCE – Humanitární středisko. Дякуємо дорогим друзям за серця, відкриті для страждаючого народу України. Дякуємо за…
Читати далі →Недавно знов зустрілися з Наталею Радюк. В минулому році наш волонтер знайшов її на сходах підземного перехода біля метро Святошин….
Читати далі →У 2004 приїхав з села Шершінци Одеської області до Києва на заробітки. Працював на будівництвах, де і заробив грижу. Нещодавно…
Читати далі →Сьогодні із Алена Мельник пропонували кожному із них змінити життя на краще: поїхати на безкоштовну реабілітацію. Поки стояли, розмовляли, всі троє, під…
Читати далі →«Мене звуть Волинчук Любов Олександрівна, 1960 року народження. 16 років тому моя дочка залишила мене без квартири. Я, звичайно, сама…
Читати далі →В такі моменти розумієш, що ти не один, бо відчуваєш підтримку з боку інших людей, яким теж не байдуже… Позавчора Мария…
Читати далі →