Рухленко Олександр Борисович, 1963 р.н.

Сам я з сіла Єгоровка Черніговської області.
Коли мені було 2 роки ми переїхали в місто Прилуки і там жили.

Мати у мене віруюча була, християнка. В роки СРСР із-за цього мала багато проблем – з роботи звільняли, в міліцію постійно визивали. Ми з сестрою теж з дитинства ходили до церкви і у нас теж були постійні проблеми в школі із-за цього – однокласники постійно глузували, вчителя ставили в поганий приклад, але в Бога ми продовжували вірити і до церкви постійно ходили.

Перед армією я від Бога відступив – злякався, бо тоді ходило багато чуток як в армії над віруючими знущаються. Але склалось так, що моїм друзям, які не відріклися від віри, служилося значно легше ніж мені. Я в пожежних військах був, а вони в стройбаті. Їм нічого, а я постійно ходив з синіми грудьми від побоїв.

Після армії працював пожежним інструктором, навчав водити пожежну машину.

Потім на будівництві працював. Там і пити почав (тому сім’ї не маю), там і око втратив. Пиляв плитку та в око потрапив уламок. Друге око теж майже не бачить. Фактично сліпий зараз.

Допоможіть будь ласка зробити інвалідність та працевлаштуватись, щоб вибратись із кризи.