Валентина Петрівна Марченко, киянка, 74 роки, бездомна.
Все життя пропрацювала провідницею на залізниці. У 29 років овдовіла не встигнувши завести дітей. З родичів була тільки одна сестра, яка вже померла.
Жила на Березняках в однокімнатній квартирі. Але мріяла переїхати в село, ближче до землі. Каже: я сільська – городською так і не змогла стати. На цьому і зіграли шахраї…
Якось вона познайомилася на базарі, де постійно купувала продукти, з жінкою. Через якийсь час та запропонувала Валентині Петрівні здати їй квартиру, а на літо переїхати в їх будинок в селі.
Валентина Петрівна, природно, зраділа такій пропозиції і погодилася.
Переїхала в село, навела там порядок в домі, у дворі, засіяла город … а через пару місяців приїхав господар будинку і вигнав її … Виявилося, будинок належав іншій людині.
Вона кинулася до Києва, а там в її квартирі вже інша двері, чужа людина відкрив її і показав документи на право власності. Він купив цю квартиру.
Дільничний не став і слухати Валентину Петрівну і вона пригадала, що він сам хотів купити її квартиру …
Всі речі, все майно її, поки вона жила в селі, вивезли на смітник.
Так вона в свої 74 роки стала бездомною. Скоро втратила паспорт. Поневірялася по Києву, жила у себе під будинком. Під своїм колишнім будинком.
Зараз відновлюємо їй паспорт, будемо потім оформляти в приватний будинок престарілих.
Або якщо хочете приїхати познайомитися з нею, поспілкуватися, підтримати добрим словом, допомогти, телефонуйте +3 8 063 116 40 99 «Дім Милосердя Київ»
Відразу вибачаємось за неприємне фото. Так, це гангрена. Вчора до нас зателефонувала небайдужа місцева жителька та попросила приїхати допомогти чимось…
Читати далі →«Добрий день, мене звати Михайло Васильович, мені 58 років. Родом я з Івано-Франківської області. Там була дружина і син. Будинок…
Читати далі →Ледве пересувається, бо, за його словами, нога була зламана в декількох місцях. По батькові не пам’ятає, прізвище теж не…
Читати далі →Наша щира вдячність Diakonie ČCE – Humanitární středisko. Дякуємо дорогим друзям за серця, відкриті для страждаючого народу України. Дякуємо за…
Читати далі →Забрали позавчора з під метро Голосіївська Олександра Олександровича. У нього немає руки, ноги та око нічого не бачить, тобто він…
Читати далі →«Мене звуть Лідія Михайлівна Толстова, мені 91 рік. Народилася я в Україні, в Дніпропетровській області. Мій батько був директором школи….
Читати далі →Новини!!! (23.02.) Як ми і обіцяли, всі кошти, що надійшли на наш рахунок в п’ятницю/суботу, ми використаємо на допомогу Володимиру…
Читати далі →«Народилася я в Стаханові, Луганської області. Було у мене 3 брати і сестра. Батько помер, коли мені було 13 років….
Читати далі →Ще з самого початку епідемії ми наголошували, що бездомні стали особливо незахищеними в новій реальності, яку створив карантин в Києві…
Читати далі →Народився і прожив майже все життя в Полтавській області, в місті Гадяч Закінчив школу, ПТУ, влаштувався трактористом. Потім одружився, народилися…
Читати далі →Незважаючи на те, що найближчі люди вчинили таке зло у відношенні до неї, вона не втрачає оптимізму, та радить всім:…
Читати далі →«Мене звати Жарий Сергій Васильович, 1987, бездомний. Батьків у мене рано не стало. Виріс в інтернаті. Березне, Чернігівської області….
Читати далі →